17. Стара нова зустріч

Стара нова зустріч

Автомобіль мчав автобаном, розрізаючи повітря і змішуючи у своїх вікнах навколишні барви. Майкл справді був відмінним керманичем з таким професіоналом не було страшно їхати на шаленій швидкості. Наближаючись усе ближче до Мегавілю барви навколо поступово блідли і були не такими живими, як в тому малому містечку, що зачаровувало мене своєю природою. 

— Майкле де ти так навчився вміло водити? — запитав я.

— Просто колись, я захоплювався раллі, навіть кубки є вдома і медалі! — гордо пояснив він.

— То ти у нас теж спортивна людина!

— Трохи є таке! — усміхнувся він.

— Чому залишив спорт?

— В житті не завжди все так, як ти хочеш, розумієш?

— Це вже точно, що не так все як би хотілось нам!

Біллі Грін переглядав документи з тої папки, яку взяв із собою. А я знову задумався, я був серйозно налаштований порвати зі своїм минулим життям, щоб спокійно жити новим. Можливо це і є моє життя, і я справді жив життям чужої людини, мене кортіло це виправити якомога скоріше. Тому я думав, що сказати Бебіту і як аргументувати свій відхід від його кормівки, це буде непросто, але я врешті решт нічого йому не винен.

— Що тебе торбує Матіасе, ти занадто задуманий цілу дорогу? — перервав мої думки Біллі.

— Не знаю що сказати Бебіту, як піти від нього? Чи не захоче він якийсь останній бій чи перемогу! — поділився я своїми переживаннями.

— Я як людина, котра трохи розуміється на законах і праві, ти не повинен турбуватись про це!

— Але ж я домовився з ним, погоджуючись на умови!

— Чи підписував ти з ним контракт, чи бодай хоч якісь папери схожі на документ?

— Жодних паперів і контрактів!

— Тоді він не має над тобою жодної влади, усе що ти зараз відчуваєш це лише твоє сумління!

— Це ж добре?

— Сумління — це частинка вічності, яку вклав у нас Бог, це самосуд по відношенню до себе, це те що допомагає нам залишатись людяними і не перетворюватись на тварин!

— Але як мені бути з цим самозасудженням?

— Ти турбуєшся, що повинен виконати те, що хоче від тебе людина, з якою ти навіть не підписав жодних паперів. Вона не може вказувати тобі, що ти маєш робити інакше ти живеш її інтересами, втілюючи її ідеї і досягаючи її цілей, але не своїх!

— Я не розумів цього раніше!

— Так нас можуть використовувати прив'язавши до себе, тим більше коли людина вірна своєму слову і є чесною. Зазвичай такі люди частіше всіх попадають в тенета тих хто забув про сумління і закопав його в глибокі прошарки землі. Бути чесним - це дорогоцінна якість і риса характеру, але якщо тобі хочуть нав'язати, виконувати зло ти маєш розуміти, що повинен розірвати усі такі стосунки!

— Ото ж я не бажаю більше битись в клітці і відчувати себе цирковою мавпою на яку прийшли подивитись і потішитись. До того ж усі ці поєдинки не просто так, виграючи когось за ким теж стоїть така людина як Бебіт, він здобуває його бізнес, або ж дохід тим самим поширюючи свою владу і силу в місті.

— Ти сприяв поширенню зла!

— Стає страшно коли приходить усвідомлення зробленого тобою!

— Це все ігри темряви, які з кожним днем борються зі світлом!

— Я не хочу туди повертатись і не хотів, але мені потрібні були гроші!

— А як ще їм придбати людину? Зробити її життя нестерпним, а потім запропонувати кілька дорогих купюр, щоб вона могла потішити себе і поліпшити свій стан, але усе це тенета зла. Зло купує людей грішми здобутими на крові, і забирає людські життя щоб люди так і не змогли зробити правильний вибір. Зв'язуючись з тим з чим зв'язався ти Матіасе людині майже не лишається шансу вийти на світло з темного підземелля, з клітки в яку запирають людей, а разом з тобою і все інше, твій вибір, твоє життя, твою свободу і твої мрії!

— Мені шкода, що я не знав цього раніше!

— Тепер ти це знаєш! Я буду поруч і якщо Бебіт тиснутиме на тебе, документи які тобі варто підписати ось тут, вони поруч, лише дай знати!

— Здається коли я їх підпишу мені стане легше дихати!

— Ти отримаєш волю і станеш переможцем!

— Я завжди вважав себе переможцем, але насправді я з кожним виграним боєм лише програвав. Стаючи більш залежним від когось, я програвав свою свободу!

— Переможець не той хто залишається непереможний силою, а той хто непереможний духом і вміє перемагати зло, запам'ятай собі це!

— Так, я запам'ятаю! — усміхнувся я.

Ми в'їхали в передмістя Мегавілю, яке скорше нагадувало величезну в'язницю наповнену тисячами нещасних людей з похмурим обличчямя, яким несправедливо винесли вирок, перебувати тут по-життєво. Неподалік виднівся гігантський завод "давідакс преф" в якому я працював останні кілька років.

— Мйкле зупинись тут будь ласка! - попросив я задишившись на завод.
Автомобіль заїхав на паркувалну плодадку перед невеликим будиночком.

— Ти тут живеш Матіасе? - поцікавився здивований Білі.

— Ні, тут завжди вештається одна людина, яку мені потрібно знайти!