17. Стара нова зустріч

Стара нова зустріч

Автомобіль мчав автобаном, розрізаючи повітря і змішуючи у своїх вікнах навколишні барви. Майкл справді був відмінним керманичем з таким професіоналом не було страшно їхати на шаленій швидкості. Наближаючись усе ближче до Мегавілю барви навколо поступово блідли і були не такими живими як в тому малому містечку, що зачаровувало своєю природою. 

- Майкле де ти так навчився вміло водити? - запитав я.

- Просто колись, я захоплювався раллі, навіть кубки є вдома і медалі!

- То ти у нас теж спортивна людина!

- Трохи є таке! - усміхнувся він.

- Чому залишив спорт?

- В житті не завжди все так як ти хочеш!

- Це вже точно, що не так все як би хотілось нам!

Біллі Грін переглядав документи з тої папки, яку взяв із собою. А я знову задумався, я був серйозно налаштований порвати зі своїм минулим життям, щоб спокійно жити новим. Можливо це і є моє життя, і я справді жив життям чужої людини, мене кортіло це виправити якомога скоріше. Тому я думав, що сказати Бебіту і як аргументувати свій відхід від його кормівки, це буде непросто, але я врешті решт нічого йому не винен.

- Що тебе торбує Матіасе, ти занадто задуманий цілу дорогу? - перервав мої думки Біллі.

- Не знаю що сказати Бебіту, як піти від нього? Чи не захоче він якийсь останній бій чи перемогу! - поділився я своїми переживаннями.

- Я як людина, котра трохи розуміється на законах і праві, ти не повинен турбуватись про це!

- Але ж я домовився з ним, погоджуючись на умови!

- Чи підписував ти з ним контракт, чи бодай хоч якісь папери схожі на документ?

- Жодних паперів і контрактів!

- Тоді він не має над тобою жодної влади, усе що ти зараз відчуваєш це лише твоє сумління!

- Це ж добре?

- Сумління - це частинка вічності, яку вклав у нас Бог, це самосуд по відношенню до себе, це те що допомагає нам залишатись людяними і не перетворюватись на тварин!

- Але як мені бути з цим самозасудженням?

- Ти турбуєшся, що повинен виконати те, що хоче від тебе людина, з якою ти навіть не підписав жодних паперів. Вона не може вказувати тобі, що ти маєш робити інакше ти живеш її інтересами, втілюючи її ідеї і досягаючи її цілей, але не своїх!

- Я не розумів цього раніше!

- Так нас можуть використовувати прив'язавши до себе, тим більше коли людина вірна своєму слову і є чесною. Зазвичай такі люди частіше всіх попадають в тенета тих хто забув про сумління і закопав його в глибокі прошарки землі. Бути чесним - це дорогоцінна якість і риса характеру, але якщо тобі хочуть нав'язати, виконувати зло ти маєш розуміти, що повинен розірвати усі такі стосунки!

- Ото ж я не бажаю більше битись в клітці і відчувати себе цирковою мавпою на яку прийшли подивитись і потішитись. До того ж усі ці поєдинки не просто так, виграючи когось за ким теж стоїть така людина як Бебіт, він здобуває його бізнес, або ж дохід тим самим поширюючи свою владу і силу в місті.

- Ти сприяв поширенню зла!

- Стає страшно коли приходить усвідомлення зробленого тобою!

- Це все ігри темряви, які з кожним днем борються зі світлом!

- Я не хочу туди повертатись і не хотів, але мені потрібні були гроші!

- А як ще їм придбати людину? Зробити її життя нестерпним, а потім запропонувати кілька дорогих купюр, щоб вона могла потішити себе і поліпшити свій стан, але усе це тенета зла. Зло купує людей грішми здобутими на крові, і забирає людські життя щоб люди так і не змогли зробити правильний вибір. Зв'язуючись з тим з чим зв'язався ти Матіасе людині майже не лишається шансу вийти на світло з темного підземелля, з клітки в яку запирають людей, а разом з тобою і все інше, твій вибір, твоє життя, твою свободу і твої мрії!

- Мені шкода, що я не знав цього раніше!

- Тепер ти це знаєш! Я буду поруч і якщо Бебіт тиснутиме на тебе, документи які тобі варто підписати ось тут, вони поруч, лише дай знати!

- Здається коли я їх підпишу мені стане легше дихати!

- Ти отримаєш волю і станеш переможцем!

- Я завжди вважав себе переможцем, але насправді я з кожним виграним боєм лише програвав. Стаючи більш залежним від когось, я програвав свою свободу!

- Переможець не той хто залишається непереможний силою, а той хто непереможний духом і вміє перемагати зло, запам'ятай собі це!

- Так, я запам'ятаю! - усміхнувся я.

Ми в'їхали в передмістя Мегавілю, яке скорше нагадувало величезну в'язницю наповнену тисячами нещасних людей з похмурим обличчямя, яким несправедливо винесли вирок, перебувати тут по-життєво. Неподалік виднівся гігантський завод "давідакс преф" в якому я працював останні кілька років.

- Мйкле зупинись тут будь ласка! - попросив я задишившись на завод.
Автомобіль заїхав на паркувалну плодадку перед невеликим будиночком.

- Ти тут живеш Матіасе? - поцікавився здивований Білі.

- Ні, тут завжди вештається одна людина, яку мені потрібно знайти!