5. Лист від друга 

Лист від друга 

Моє тіло боліло, як би там не було але за три роки я все ж трохи розслабився. Проте це аж ніяк не вплинуло на результат, я переміг вчора. Було цікаво, я знову відчув смак перемоги і величі, натовп радів моєму поверненню і легкому шоу, що я влаштував для них, але найбільше моїй перемозі радів Бебіт. Воно й не дивно, адже саме він хоче мати свого власного чемпіона, щоб заробити ще більше грошей і слави. 

Я не став обманювати Емілі і розповів їй усе. Хоч я і несказав їй одразу, та все ж вирішив розказати усе як є тепер. Вона була засмучена і не підтримала моєї ідеї повернутись до рингу, але мені вже нікуди було подітись. Домовленість з Бебітом вступила в силу вчора вечором, тому вороття для мене немає. Навіть гроші, які я зароблю для нас, не стали тою вагою, яка б схилила її до мого рішення, вона була проти. В той момент вона дивилась на мене своїми ніжними очима, що видавали сум, лише тоді я зрозумів, що попри усе я не подумав про неї і її почуття. Я відчув — що зрадив її, зрозумів — що обманув, усвідомив — що скривдив її любов. Моя дружина попри усю важку ситуацію в якій ми опинились не обрала гроші, волівши працювати вночі лише б підтримати мене і проявити свою солідарність зі мною. Вона любила мене більше ніж я її, адже через мене вона опинилась в цьому жахлихову становищі в цьому хаосі і через мене йшла на роботу вночі. До того ж її терпіння і підтримку я проміняв на октагон, навіть не обговоривши з нею своє здається потрібне, але досить безглузде рішення.

Лише тоді мені стало зрозуміло, що я помилився, я образив свою дружину, я зруйнував її таку терплячу довіру до себе. Попри усі мої старання і намагання я зрозумів, що я не такий хороший чоловік на якого заслуговує ця добродушна і любляча красуня. Так я думав про неї і сім'ю, щоб покращити їхнє життя і це було цілком розумне виправдання, яке я взяв зсобі за аргумент але я все ж боявся признатись і до кінця бути чесним із собою, що насамперед думав про себе коли приймав таке безглузде рішення. Я люблю ринг, це все єдине, що я роблю краще за інших, це єдине що я вмію робити добре в цьому житті. Знову я вплутав її в ці безсонні ночі і подальші проблеми, якщо я знову відмовлюсь виконувати чиїсь накази. Знову я наражаю її на небезпеку, знову я граюсь з вогнем, знову я повернувся в минуле. Я знову не зробив висновків і знову помилився, я всього лише як інші — немудра людина.

Емілі почала збиратись на роботу, я намагався її відмовити, але було марно. Вже зібравшись, вона була розчарована і серйозно налаштована, щоб піти і працювати цієї ночі. Навіщо їй прибирати оті офіси вночі, якщо я приніс частину свого відсотку за перемогу в готівці? Мабуть вона боялась цих грошей, або просто відвикла від таких сум, але ні причина була занадто простою ніж міг збагнути мій розум. Моя Емілі стала дорослою, справжньою жінкою і матір'ю двох прекрасних діток, а я все ще залишився в середині ображеним хлопчиськом, який знову виріш неначе довести всьому світу, що чогось вартую. Та попри усю свою амбіційність я вартував всього лише кілька сотень за поєдинок і всього тисячу за перемогу. Вона залишила мені смачну вечерю, сьогодні запечена картопля була особливо смачною, адже на перший аванс, я купив трохи свіжого м'яса, грибів і сиру. Я почав вечеряти, а вона збиратись на роботу, коли вона зібралась, то підійшла до мене і поставила на стіл лист адресований мені.

— Ледь не забула! — промовила Емілі.

Я поглянув на неї, хотів щось сказати в той момент та не знав, щр маю сказати, я відчував сором через свою провину. 

— Це Мені? 

— Так це тобі, а кому ж ще! — відповіла вона і залишила листа біля моєї тарілки.

Яким же було моє здивування, коли я побачив від кого мені прийшов той лист. Лист був надісланий мені, від мого старого друга Джошуа. Звісно я вкрай здивувався, адже не бачив його доволі таки довгий час. Я встав і подякував дружині за це. Поцілувавши і обійнявши Емілі, яка відправилась на роботу, бо мені таки не вдалося відмовити її від цієї ідеї, я залишившись з Давидом і Натаном вдома. Воно воліла краще жити зі своїх чесних і важко здобутих грошей ніж з важко добутих і начебто чесних, але не зовсім чистих, які тепер приноситиму я. Хто збагне жінок? То куди мені їх розуміти, хай іде подумав я, мені є чий зайнятися, смачна вечеря, прочитання листа, відпочинок. Мені вже не терпілось поринути в спокій і відкрити листа, надісланого мені від Джошуа. Залишивши малечу наодинці з мультфільмами я кинув своє тіло в зручне крісло і увімкнувши лампу для кращого бачення відкрив його, розгорнув і почав читати.

"Моєму дорогому другу Матіасу Колінзу"

"Щиро вітаю тебе мій дорогий Матіас. Я вже не пам'ятаю скільки минуло часу, як востаннє бачив тебе, але я все ще пам'ятаю про тебе і знаю, що тобі зараз приємно читати ці слова, принаймні я вірю в це. Багато чого я вже забув, але я не забув про тебе, я пам'ятаю, яким веселим і щасливим було наше дитинство. Скільки ми з тобою пережили пригод, скільки знайшли всього цікавого і відкрили нового для себе і скільки витратили на це все часу. Можна втратити і витратити час, але не забути його і не позбавити його подальшого впливу на наше життя"...

Вперше за довгий час я усміхнувся, не вимушено, а справді щиро, ця усмішка була саме такою — щирою, справжньою, живою. Я одразу згадав наше дитинство, усі наші пригоди, наш притулок, і всі події, які там були, усе що навіювало безтурботність і радість, хоч і не без присмаку смутку. Мені здалося, що глиба льоду в моєму серці заворушилась, торкнулась на місці так, що розпустила від себе рівномірні хвилі в навколишній океан холоду. Джошуа був моїм найкращим другом дитинства, мабуть це єдина людина, яку я міг назвати справжнім другом, адже їх не так вже й багато в цьому житті.