4. Повернення чемпіона

Повернення чемпіона

Вперше за останні три роки я увійшов до клітки. Я вже трохи підзабув як це бути в центрі уваги, коли за тобою спостерігають і скандують твоє ім'я. Почувався я бадьоро і впевнено, це було моє місце хоч і зі своїми не найкращим спогадами, але моє. Ніхто й близько не міг відчути, як мені добре тут, у цих сталевих восьмигранних стінах. Увійшовши до них я знову відчув те бажання до боротьби, що не міг дочекатися свого пґсупротивника.

Купа шаленого народу сходила з розуму і чекала справжнього шоу. Навіть не знаю, що більше приносило мені задоволення, домінування над опонентом чи реакція натовпу на мою майстерність. Думаю що усе це разом було моєю слабкістю, слава і гнів були моїми ідолами яким я приносив себе у жертву опиняючись в октагоні, коли я опинявся замкнутим в клітці. 

Так важко покінчити з тим, що володіє тобою, а мною володів ринг, я даремно намагався почати нове життя. Три роки я боровся поза рингом за виживання своєї сім'ї. Але в кінцевому результаті повернувся, щоб знову увійти до октагону, щоб годувати своїх дітей і дружину, яких люблю більше всіх інших.

Моя впевненість не піддавалась сумніву очам, що захоплено спостерігали за кожним моїм рухом. Навіть найпронизливіші погляди не могли побачити легкі колихання мого сумніву який я так глибоко сховав всередині себе. Цілих три роки я не виходив на ринг, і зараз перед самим боєм закрався сумнів, чи зможу я бути колишнім *Спіноаспером" якого усі боялись і перед яким усі тремтіли.

Останній мій бій пройшов успішно, я пішов непереможним, через це викликав на себе гнів свого вже колишнього чи то наставника чи то боса. Не можна сказати, що він був босом у класичному значенні цього слова, скоріше він був хресним батьком, так в певній мірі турботливий брат в певній закінчений негідник.

Я терпіти не міг Барнста, але все ж тримався його і його настанов, допоки не усвідомив, що не хочу більше наслідувати його приклад становлення у суспільстві. Я був завжди впертим і непіддатливим, через це наша так би мовити співпраця була лише питанням часу. Він  хотів виховати собі наступника, але я відмовився, відмовився від такої честі не просто словами, а ділом. Я не був одним із його людей, що бігали і виконували усі його накази, я виграв поєдинок, який він мене змушував програти, і це стало остаточним його рішенням викинути мене. 

Лише згодом я відчув на собі його гнів і помсту, що закрили переді мною будь які інші можливості в спорті чи хоча б  на цьому в тихому нічному рингу. Усі двері в одну мить стали закритими для мене, моє ім'я було в чорних списках будь яких доволі добротних компаніях, щоб спокійно працювати де-небуть. Якби важко мені не прийшлося за ці три роки, проте я залишився собою, а не тим ким хотів зробити мене Барнст.

Ледь вдалось влаштуватись на "Давідакс Преф",  завод по виготовленню бетонних виробів й плит, а також різних металевих штук зокрема арматури, найважчу роботу в місті з мізерною зарплатнею і жодним просвітом успішності. Але зараз є шанс усе змінити видаючи поєдинок за поєдинком, знову досягнувши чемпіонства, знову повернувшися на вершину,

Бебіт сидів на самому видному місці із своїми посіпаками і курив свою товсту сигарету. Увесь час він посміхався і пильно спостерігав крізь дим, який приховував їхні гладкі морди. Його задоволення неможливо було сховати, як і його гладкий живіт, ці речі супроводжували його протягом вечора і мабуть усього життя.

- Це і є той "Спіноаспером"? - запитав хтось із Бебітових друзів.

- Його звати Матіас! - відповів Бебіт.

- Не такий вже він і грізний! - скептично промовив той самий голос.

- А що ти хотів? Зичайний чоловік в якого вдома сім'я! - Бебіт в черговий раз затягнувся сигаретним димом.

- Подивимось який він насправді боєць! 

- Я не помиляюсь в людях! - гордовито зазначив він.

- Ну знаєш Барнст теж не помилявся, але розчарувався у цьому молодику, ну вже у  твоєму бійцю, так що хочеться тобі вірити! - промовив інший із Бебітових поплічників 

- Просто Матіас не став прогинатись під Бернста, він не програв поєдинок, який мав програти за його ж наказом. Він чоловік совісті і слова таких мало залишилось, як серед вас так і взагалі в цьому місті! 

- Барнст втратив колосальні гроші через цього вискочку! - заговорив ще один із Бебітових друзів.

- Цей вискочка зламає тебе швидше ніж ти зможеш це зрозуміти! - відрізав Бебіт.

- Просто не хочу щоб ти втратив свої гроші, бо втрачаючи свої ти втрачаєш і наші вкладення! 

- Барнстова авантюра не вдалась, бо він був занадто самовпевненим і прямо наполягав на свому, а потрібно бути хитрішим, розважливішим! - посміхнувся він.  - Тому його боєць не став програвати бій, щоб Барнст отримав на ньому мільйони, він просто виграв його і все. От якби Барнст мав трохи м'якший підхід то цього ю не сталося! 

- Це розізлило Барнста, адже гроші!...

- Не те слово, тому він і знищив його життя, щоб той став нищим класом, але я витягнув його, і за це він приведе мене до моїх справжніх цілей, сам того не ввідаючи. Це буде його єдина можливість віддячити мені, після того як я дав йому нову можливість житти, здобувати такі бажані перемоги для великої цілі!

- А гроші? - запитав збентежений голос.