Розділ 9

Частина 9. Тіні минулого

Ернест стояв над місцем злочину, де судово-медичні експерти уважно оглядали тіло. Його думки були переповнені сумнівами та розгубленістю. Він витягнув телефон і, не витримавши, задав питання батькові:

— Тату, звідки твій перстень? Як він опинився на місці злочину? — голос Ернеста вібрував від гніву та здивування.

Сергій затих на кілька секунд, наче шукаючи відповіді, перш ніж промовити тихим, але твердим голосом:

— Перстень належав моїй вихованниці, Ніні Турговій.

На ці слова Ернест завмер. Сергій продовжив:

— Ніна була з дитячого будинку. Я допоміг їй влаштуватися на роботу секретаркою в прокуратурі, де, завдяки моїм зв’язкам, вона отримала шанс на нове життя. Я подарував їй цей перстень… Вона мені була, як донька. Я завжди старався допомогти їй у всьому.

Ернест, з обуренням у голосі, промовив:

— Тебе можуть запідозрити у вбивстві! Як ти міг?

Сергій відкинув погляд, ніби намагаючись відокремити особисті почуття від реальності:

— Ти що, зовсім? Я не вбивав! Вона для мене – як донька. Подумай сам…

У цей момент Ернест повернув свій погляд на тіло Ніни Тургової. Судмедексперти оголошували, що рани, порізи, а також кров’ю написане послання залишені на її тілі — ті самі ознаки, що й на інших жертвах. «Чоловік-факір» знову з’явився, як підробник старого жаху.

Ернест мовчки поклав телефон і тихо промовив у слухавку:

— Знову цей підробник… Всі ознаки, як і раніше.

Сергій, ледь вимовляючи слова, здавалося, був приголомшений:

— Чи не може бути, що серійний вбивця з минулого повернувся? Той самий, хто колись тероризував Індію?

— Тато, — продовжував Ернест, — я мушу дізнатись, хто цей підробник, хто вбиває за цим самим методом. Ти казав, що в психлікарні досі тримають «Чоловіка-факира». Обов’язково поїду туди, щоб розібратись, хто цей фантом, хто наслідує його спосіб вбивств.

Сергій, глибоко задумавшись, відповів:

— Так, синку. Я приєднаюсь до тебе пізніше. Але зараз ти повинен діяти. Необхідно також, щоб хлопці прибрали тіло та ретельно зафіксували всі докази. І, до того ж, дізнайся, хто переслідував Лейлу. Можливо, цей самий підробник — він і вбив Ніну Тургову. Я знаю, звучить як неймовірна збіг обставин, але все це пов’язане…

Ернест нарешті зітхнув важким подихом і, дивлячись у порожнечу, відповів:

— Я дам наказання своїм хлопцям. Ми приховаємо тіло і розпочнемо розслідування. А Лейла… Я досі не розумію, яке відношення вона мала до минулого. Але, мабуть, її доля переплітається з цією темною історією, яку ми ще мусимо розкрити.

Він коротко притиснув телефон до вуха і продовжив:

— Тато, обіцяю, я спіймаю цих виродків. Ти першим дізнаєшся, як тільки з’являться нові докази. Ми не дамо минулому повернутися, ні за яку ціну.

Як тільки лунали ці слова, Ернест відчув, що з кожною хвилиною розслідування набуває все більш моторошного обличчя, а тіні минулого загрожують знову поглинути їхню родину. Він не міг залишитися байдужим: обіцянка захистити тих, кого любив, стала для нього єдиним світлом у цьому темному лабіринті таємниць і зради.

І так, з важким серцем, Ернест зробив свій наступний крок у боротьбі з невидимим ворогом, знаючи, що кожна відповідь лише ставить нові запитання…