Розділ 8

Частина 8. Підозри і погрози

Тим часом Сергій вирішив, що незважаючи на всі недоліки, він мусить захистити свого середнього сина Льошу. Хоча Льоша був алкоголіком, азартним гравцем і ще й розлученим, він все одно залишався його сином. Проте нові погрози від індійських хлопців із алмазного родовища змусили Сергія насторожитись – адже Льоша теж займався алмазними рудниками, і Сергій повинен був з’ясувати, чому ці люди погрожують саме йому.

Сергій під’їжджав до фірми, де іноземці займалися оформленням віз, і там зустрівся з Мітхуном – молодим чоловіком середнього зросту з густим волоссям та вусами, який невід’ємно носив золоті годинники. Сергій, повний люті, почав випитувати Мітхуна, чи є його справа причетною до надсилання сину посилки з окровавленим язиком та заголовними, кривими літерами, що містили погрози:

— Це твої руки відправляли це повідомлення? — вимагав він, голосом, що тремтів від гніву.

Мітхун, не поспішаючи знайти виправдання, відповів:

— Ви ж продали рудник з алмазами! Через вас люди почали скаржитися, і вони втратили роботу, адже алмазний рудник був проданий якомусь бізнесмену. А щодо цієї посилки – вона не має відношення до мене.

Сергій, не вірячи своїм вухам, ричав:

— Як це розуміти? Я нічого не продавав, і точно це зробили ви!

Мітхун лише зневажливо відмахнувся:

— У тебе пам’ять відшиблася, і нам не цікаві проблеми твого сина.

Розлючений і розгублений, Сергій змушений був піти, не розуміючи, як якийсь ідіот міг отримати дані про місцезнаходження алмазного родовища і продати його без відома, ще й послати погрозу Льоші. Обов’язково треба з’ясувати, хто за цим стоїть.

І якраз у цей момент задзвонив телефон Ернеста...