Вступ

   Я боюся. Найбільше у житті боюся забуття. Не того, яке спіткає мене тоді, коли забудуть моє ім’я, професію та вчинки, чи коли не згадають про моє існування. Я боюсь того, що залежить лишень від мене. Не боюся забути історію своєї країни чи сім’ї, а боюся не згадати свою власну. Боюся, що в один момент утрачу власне «я», що мою біографію зітруть нові уявлення про світ, що мої спогади спаралізує пиха чи гордість. Я боюся втратити себе справжню. Я не знаю, ким буду через 10 років. Я не знаю, чи вистачить мені сміливості говорити про минуле, але, доки я можу, я про нього розповідаю.

   Ця книга не для вас, а, радше, для мене. Вона не для того, щоб ви знали мене краще, а для того, щоб я краще знала себе. Вона не має на меті закохати вас у мене, але я не даю гарантій на такий її побічний ефект. Вона може вийти єдиним примірником, а її захочуть купити десятки, її можуть прочитати навіть сотні, а зрозуміє лиш один. Після прочитаного ви можете захоплюватися мною і моєю особистістю, можете кусати лікті від заздрощів, можете сміятися з моєї дурості, а можете плакати від моєї наївності. Ви можете обожнювати мене за щирість, а можете ненавидіти за відвертість. Я не маю гадки, що ви думали про мене і що подумаєте, але я точно знаю, що свою думку ви зміните. Ви можете бути мені найкращим другом, хорошим вчителем, коханням всього мого життя, але ви неодмінно дізнаєтеся те, що не знали раніше. Ви можете не знати мене особисто, але тепер пізнаєте так, як не знав мене мій найкращий друг, хороший вчитель чи кохання всього мого життя.

   Мої нескінченні потоки слів і думок злились у цілу книгу. Книгу, яка вимірюється життям. Одним людським життям чи навіть окремим всесвітом. Ця книга — мій шлях від індивіда до особистості. Ця книга ­— історія про мистецтво бути собою. За моєю сьогоднішньою цілеспрямованістю і амбітністю приховані нескінченні потоки сліз. За моєю усмішкою заховалося багато розчарувань і невдач. Моя незламність загартовувалася гіркими втратами і болючими ранами. Я не вміла бути тою, ким хотіла. Я нарешті навчилася і тепер боюся втратити кваліфікацію.

   Я роздягнулася привселюдно. Я стою оголена перед вами. Я не можу захищатися. Я тут так демонстративно зняла весь одяг із себе, що не залишила навіть тіла. Я прикрила свою душу фіранкою, але сьогодні ви зняли з мене навіть її. Тепер ви знаєте, що ховається за моїми персональними вісімнадцятирічними лаштунками. Тепер ви знаєте так багато, що мені залишається або любити, або вбити вас. Але ні, мені залишається просто БУТИ.