Глава 9. Останній контракт

Кларк миттєво заступив Мері собою, закриваючи її від хижого погляду Евелін. Навколо його пальців знову закрутилися фіолетові іскри магії, але Евелін лише зневажливо засміялася, спускаючись кам’яними сходами з балкона до зали.

— Навіть не думай, Кларку, — вона легким рухом підкинула кинжал у повітрі й перехопила його за руків'я. — Один твій зайвий рух — і я віддам наказ гончим розірвати цю дівчинку на шматки. А потім займуся твоєю сріблястою іграшкою.

Евелін зупинилася біля мармурового вівтаря, кинувши короткий погляд на сферу, що літала над чашею.

— Знаєш, Мері, — звернулася вона до дівчини через плече Кларка, — він завжди був занадто дурним для цього світу. Сім років тому він віддав мені свою душу, думаючи, що рятує велике кохання. А тепер привів тебе сюди, на заклання, вірячи в чергову казку про порятунок. Але магія Тіней не прощає помилок.

— Ти використала його тоді, і використовуєш зараз, — голос Мері несподівано пролунав твердо, хоча всередині все стискалося від жаху. Вона відчула, як Кларк ледь помітно напружував плечі, готуючись до ривка. — Тобі потрібна не його душа, а влада, яку вона дає.

Зелені очі Евелін звузилися, перетворюючись на дві тонкі щілини. — О, яка кмітлива смертна. Шкода, що твоя кмітливість тобі не допоможе. Кларку, крок уперед. Настав час оновити наш договір. Пролий свою кров у чашу і підтвердь свою вірність Раді, або спостерігай, як твоє нове «джерело життя» помре прямо тут.

Кларк повільно обернувся до Мері. В його погляді не було страху перед Евелін — там був лише німий заклик вірити йому до кінця. Він підійшов до мармурової чаші, витягнув з-за пояса свій бойовий ніж і без вагань провів лезом по долоні.

Темна, густа кров цівкою потекла на чорний мармур.

Вівтар миттєво здригнувся. По кам'яних плитах зали розійшлися криваво-червоні лінії, а кришталева сфера над чашею опустилася нижче, шалено завібрувавши. Магічні ланцюги навколо душі почали тоншати, підкоряючись кровному замку.

— Тепер, Мері! — різко вигукнув Кларк, перехоплюючи руку Евелін, яка вже заносила ритуальний кинжал для удару.

Евелін скрикнула від люті, коли Кларк заблокував її рух. Між ними спалахнуло фіолетове й смарагдове полум’я магічної дуелі. Каміння під ногами почало тріскатися, а залу заповнив оглушливий гул.

Мері зрозуміла: це її єдиний шанс.

Не пам'ятаючи себе від страху, вона кинулася вперед, прямо до палаючого вівтаря. Сфера оберталася так швидко, що здавалася суцільним спалахом світла. Мері протягнула тремтячі руки і, заплющивши очі, схопила гарячий кришталь обома долонями.

У ту ж секунду час наче зупинився.

Потужна хвиля чистої емоційної енергії Мері вдарила по склу артефакту. Магічні ланцюги Ради Тіней спалахнули білим вогнем і з тріском лопнули, не витримавши сили людського світла. Кришталева сфера розлетілася на мільйони дрібних скалок, і срібляста хмаринка вирвалася на волю.

Вона не зникла в повітрі. Вона стрімким потоком кинулася прямо до Кларка, вливаючись у його груди.

Кларк здригнувся, випустив Евелін і впав на коліна, хапаючи ротом повітря, якого йому раптом забракло. Його очі, що сім років були холодними й порожніми, раптом наповнилися глибоким, живим, пронизливим світлом.

Евелін відлетіла назад, важко дихаючи й дивлячись на них із диким переляком. Вона зрозуміла: контракт розірвано. Чистильника Кларка більше не існувало. Повернулася людина.