20 глава.

Сімейний вікенд ми вирішили розпочати з відвідин міні-океанаріуму в Дарницькому районі. На цю розвагу  у донечки вистачило сил. Вона захоплено роздивлялася рибок . А  тато носив її на руках від акваріуму до акваріуму, коли Марійка втомилася. 
Наступного дня ми взяли візочок і трохи прогулялися по Хрещатику. Дитина вже не була такою стомленою після прогулянки і з-під її оченят зникли синці. То ж на четвертий день нашого перебування ми відвідали зоопарк. Донька була в захваті, особливо від жирафів , що билися шиями через загін один об одного. Машуня подумала , що це вони так обіймаються , бо інакше не вміють. Ми з чоловіком посміхнулися цій милій думці і погодилися з донечкою. 
Щасливий сімейний відпочинок  добігав до свого логічного завершення і ми мали повертатися додому. В інші реалії , де ми більше не сімʼя , не живемо разом і майже не спілкуємося. 

Донька проспала майже всю дорогу додому. Тому , коли ми підʼїхали до нашого будиску, я попросила Романа взяти дитину на руки і віднести в квартиру, поки я візьму речі. Чоловік же запропонував залишитися в машині і поговорити , поки донька не прокинеться. 
 

— Нам є що обговорити, погодься? - сумно запитав він. 
— Якщо ти про розлучення і розподіл майна, то я ні на що не претендую. З чим прийшла з тим і піду. Мені твого майна і твоїх грошей не треба. Я з тобою жила не через них , - швидко відсікла я , ледь стримуючи сльози , бо образа , як та зміючка , знову підняла свою головку.

— Вибач мене . Я такий дурень. Найбільша моя помилка - це те, що я не хотів обговорювати всі наші проблеми. А вони наростали , як сніговий ком. 
— Так , Рома , ти дурень. Але в наступному своєму шлюбі ти вже будеш розумнішим , якщо , звісно, вивчиш всі уроки , - говорила впевнено , але ж мої слова країли моє ж серце. - Таки третя спроба має бути вдалою!

— Якщо ми не зійдемося , то я більше ніколи не одружусь , - сумно відповів він мені. А тоді після довгої паузи додав : 

— Юль, давай спробуємо останній раз? Хоча б заради дитини. Я вже вивчив уроки , та і ти натовкла мене писком, хіба ні?

— Ти шо здурів? Я тільки речі розклала по полицях. В мене ще досі руки болять від сумок, які я носила з квартири в квартиру , та й ще під коментарі усіх сусідів , - крикнула так, що прокинулась Марійка. Але сказала я зовсім не те, що мала б сказати.
— Тато, чому ти привіз нас знову сюди , а не  додому? - запитала  ображено дитина. - Ти ще не закінчив ремонт?
— Мишка, потерпи ще трошки . Тато готує для вас із мамою  сюрприз, - заінтригував Рома не тільки дитину, а і мене. - Дайте мені ще тиждень , добре? А ти поки , потихеньку складай свої речі назад  і проконтролюй , щоб мама нічого не забула. 

Дитина , округливши очі від захоплення новою пригодою і в очікуванні обіцяного сюрпризу , сповнилася сил і рішучості. Вискочила з автомобіля, побачивши свою нову подружку. 
 

— Рома , це називається маніпуляція. Я не сказала «так»  на твою пропозицію. 
— Але й  не  сказала «ні». Я допоможу з речами, - хутко вискочив з машини і взявся за наші сумки. 
— Донечко, показуй татові дорогу. 
— А ти залишися з нами, татку? - запитала дитина. 
— Сьогодні точно ні , бо ж маю швидше виконати багато завдань, щоб ми всі скоріше жили знову разом. 
— Ну, добре, - погодилась донька. - Але завтра ти пограєш зі мною на дитячому майданчику, добре?

— Обіцяю, - щасливо відповів Роман . 
 

Мені хотілося його погладити по голові лопатою за недоречний ентузіазм і маніпуляції . Але ж і серденьку було тепло від рішучості в його словах. Які, сподіваюсь, будуть підкріплені певними діями. Бо дитяче серце більш крихке , ніж доросле. Даного  дитині слова треба дотримуватись понад усе , бо це є основа основ здорової дитячої психіки. Сподіваюсь, чоловік це також розуміє.