Вранці наступного дня я мала забрати донечку від батьків. Бо ж в понеділок їй треба йти в садочок , а мені на роботу.
Коли я приїхала до батьків , то здивувалась , що Машуня не вибігла мене зустрічати.
Зайшла в дім . Дивлюсь, лежить моя супер активна дитина тихесенько в ліжечку , а бабуся їй читає книжечку. Очі в доньки напів заплющені , вона вкрита ковдрою , незважаючи на те , що в будинку дуже тепло. Мене це насторожило.Я одразу кинулася перевіряти температуру тактильно , але донька не була гарячою.
Моя мама сказала , що вимірювала їй температуру термометром і він показав тридцять шість градусів. Мабуть , зламався , подумала мати.
В душі наростала тривога . Щось явно було не так з моєю дитиною.
Мій батько відвіз нас додому , донька попросилася одразу спати. І проспала до самого ранку.
Я зателефонувала педіатру і отримала консультацію , після того як знову виміряла температуру. Але термометр знову показав тридцять шість градусів. Про всякий випадок я ще заміряла рівень ацетону в сечі.
Педіатр порадила декілька днів поспостерігати і намагатися випоювати дитину водою Боржомі або РеО , бо найгірше, це коли дитина не пʼє.
За три дні в Машуні вже була температура тридцять пʼять і пʼять і вона не могла зробити , навіть , кроку. Я була в паніці. Знайшла гарного педіатра в обласному центрі і записалась на прийом , попередньо здавши аналізи .
Аналізи показали підвищені лейкоцити і ще купу всього , чого я не могла втямити.
В голові бухало нерозуміння , як в моєї залюбленої і доглянутої дитини може щось бути не так зі здоров’ям? Де саме я не впоралась? Я готую корисну їжу , мию двічі в день підлогу, руки миємо сто разів на день, дезинфікую іграшки…
Моя дитина хвора. Шок і паніка.
Педіатр порадив звернутися за консультацією до лікаря-гематолога. Я не знала , що саме лікує цей лікар , але мені було дуже страшно. І в очах педіатра я побачила тривогу і непевність.
Зателефонувала Роману , бо всі образи відійшли на другий план. Головне - наша дитина.
Я пояснила йому все , що зрозуміла сама , сподіваючись , що він мене заспокоє , як робив це раніше , коли ми ще були щасливі разом.
Обговоривши всі деталі, ми вирішили везти дитину в Київ в ОХМАТДИТ. Я зателефонувала і запитала чи приймуть вони нас і почула відповідь найприємнішої жінки в світі , що вони дуже чекають на нас і обов’язково допоможуть, бо вони лікують всіх діток України.
Ми взяли з собою цілу сумку грошей , бо готові були до всього. Віддати все на світі, аби вилікувати дитину.Таки , гематолог - це лікар , що лікує захворювання крові.
Але гроші нам не знадобились .
Прекрасний лікар-гематолог провів обстеження, призначив додаткові аналізи і на наступний день повідомив нам результат: наша дитина цілком здорова. Просто , скоріш за все , перенесла тяжке інфекційне захворювання і як наслідок організм дуже сильно ослаб . Виписав нам деякі препарати і надав рекомендації . З милою посмішкою запитав чи може він нам ще чимось допомогти і відмовився від запропонованих грошей. Порадив скористатися можливістю і розважитись всією сімʼєю поки ми в Києві , і чудова погода. Також нагадав , що в щасливих батьків діти хворіють трошки рідше. «Тому вперед , насолоджуйтесь життям, будьте здорові і щасливі!» - сказав Олександр Дмитрович на останок.
В цей момент ми відчули неабияке полегшення. Ніби гора з плечей звалилася. На радощах аж обійнялися . А опісля раптових обіймів не знали куди себе подіти від незручності.
#1022 в Жіночий роман
#3854 в Любовні романи
#1795 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 19.09.2024