Мене звати Юлька , мені тридцять сім років. Мій чоловік Роман на девʼять років за мене старший і в нас вже є двійко діток.
Свою половинку я обожнюю і дуже поважаю. А він мені «ноги миє і воду п’є». Разом ми пройшли непростий життєвий шлях.
Нині ж я живу як в Бога за пазухою . І, сподіваюсь, мій чоловік також відчуває себе щасливою і коханою людиною.
Але так було не завжди… Кожен з нас мав дещо усвідомити, дещо вкрай важливе, щоб стати дійсно щасливою сімʼєю .
Для сімейного щастя мало дихати одним повітрям, спати в одному ліжку і їсти за одним столом. Близькість - це більше, ніж спільне життя, більше, ніж інтим, більше, ніж штамп у паспорті.
Ви повинні говорити один з одним.
Ви повинні чути одне одного.
Не просто слухати, а саме - чути!
Ви повинні відчувати один одного, повинні розуміти. Усі інші сценарії приречені на провал.
Наша історія щаслива. Але за сімнадцять років спільного життя чого тільки з нами не трапилось…
#1022 в Жіночий роман
#3856 в Любовні романи
#1795 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 19.09.2024