Вступ
Місто, яке колись жило власним ритмом, тепер стало майже безлюдним. Вулиці, що пам’ятали кроки тисяч людей, крики дітей, запах свіжого хліба і гудки машин, тепер лежали у тиші та пилу. Стіни будинків зберігали пам’ять про сміх, радощі, сварки і буденні турботи, але виглядали чужими і непривітними.
Тут залишилися лише тіні колишнього життя — покинуті двори, погнуті лавки на майданчиках, вибиті шибки і відлуння минулого у порожніх коридорах шкіл та магазинів. Місто, яке раніше було домом для тисяч людей, зараз стало серцем, що б’ється лише у спогадах тих, хто був змушений його залишити.
Цей розділ розповість про людей, які залишили Вовчанськ, про їхні втрати, спогади і надії. Хоч фізично вони роз’їхалися по різних містах України, через повідомлення і фотографії вони продовжують жити містом, яке стало порожнім, але не забутим. Тут будуть їхні голоси, їхні спогади і тихий пульс рідного міста, що б’ється десь далеко, за екраном, у серцях тих, хто ще його любить....
#6248 в Любовні романи
#1558 в Жіночий роман
пом'ятаємо військових, дякуємо що ми досі живі завдяки їм, повага
Відредаговано: 16.12.2025