Олег колись був військовим. Він знав, що таке холодні ночі на передовій, гул вибухів і тиша після бою. Він знав ціну втрат і біль, що змінює тіло й душу. Після одного з боїв він повернувся іншим — із новою ногою замість втраченої, але з тим самим серцем, яке не переставало любити життя і людей.
Йому довелося вчитися ходити заново, долати погляди і співчуття, які часом ранили більше, ніж сама втрата. Та він вибрав іти вперед. І саме цей шлях привів його до нового життя — волонтерства, допомоги побратимам, підтримки тих, хто ще там, на фронті.
Орися зустріла його вже після війни. В її очах не було жалю — лише тепла усмішка і вміння бачити в людині не те, що втрачено, а те, що лишилося. Поруч із нею Олег уперше відчув, що може бути не лише воїном чи волонтером, а просто чоловіком, якого люблять.
Ця історія — про силу, яка народжується у найтемніші моменти, і про любов, що вчить приймати життя з усіма його втратами та дивами. Про людей у формі, які пройшли крізь біль, але зберегли здатність дарувати світло іншим.
#6133 в Любовні романи
#1549 в Жіночий роман
пом'ятаємо військових, дякуємо що ми досі живі завдяки їм, повага
Відредаговано: 16.12.2025