РОЗДІЛ 5 Чому повторюються однакові ситуації

Чому повторюються однакові ситуації

Буває, що життя ніби ходить по колу. Різні міста, різні обличчя, різні імена - а сюжет дивовижно впізнаваний. Знову партнер, який емоційно недоступний. Знову начальник, який знецінює зусилля. Знову дружба, що закінчується відчуттям використаності.

           Перше пояснення, яке спадає на думку, - невдача. «Мені просто не щастить на людей», - думаємо ми, і в цьому є частка правди: не всі ситуації залежать від нас. Але коли той самий сценарій повторюється тричі, чотири рази, п'ять - варто визнати, що справа, найімовірніше, не лише у невдалому збігу обставин.

             Психіка має дивну властивість: вона тягнеться до знайомого, навіть якщо це знайоме завдає болю. Знайоме відчувається безпечнішим за незнайоме - попри весь парадокс цього твердження. Якщо в дитинстві любов асоціювалась із необхідністю заслуговувати на увагу, доросла людина несвідомо шукатиме партнерів, поруч з якими доведеться знову і знову доводити свою цінність. Не тому, що їй подобається страждати, а тому, що саме такий сценарій підсвідомість впізнає як «справжні стосунки».

          Це можна порівняти з мелодією, яку ми чули в дитинстві так часто, що вона стала майже непомітним фоном. Коли доросла людина чує щось схоже - навіть якщо усвідомлено не впізнає мотив, - тіло реагує раніше за розум: розслабляється, довіряє, впускає ближче. Так само тіло впізнає знайомі емоційні мелодії у нових людях задовго до того, як розум встигає проаналізувати, хто перед ним насправді.

            Тому одна й та сама «історія» може повторюватися з абсолютно різними людьми. Ми обираємо не конкретну людину - ми обираємо мелодію, яка нам знайома, навіть якщо колись вона завдавала болю.

          Помітити цю закономірність можна, лише подивившись на кілька історій одночасно, а не на кожну окремо. Одна невдала спроба - випадковість. Схожий фінал у трьох різних історіях - уже візерунок, який вартий уваги.

         Найважче в цьому усвідомленні - не звинуватити себе. Легко зробити висновок: «зі мною щось не так, раз я знову й знову притягую одне й те саме». Але це не так. Візерунок, що повторюється, - не вирок, а запрошення. Він показує саме те місце, де досі живе незагоєна історія, що чекає не покарання, а уваги.

        Змінити мелодію одразу неможливо: те, що формувалося роками, не зникає за один усвідомлений вечір. Але вже сам факт, що ви помітили візерунок, а не просто прожили його черговий раз, - це перший крок до того, щоб одного разу почути іншу мелодію і, можливо, вперше довіритися саме їй.

Яка ситуація у вашому житті повторюється частіше за інші — і яку мелодію, знайому з дитинства, вона, можливо, продовжує програвати?