Передмова

              Я довго не наважувалася почати цю книгу.

          Не тому, що бракувало слів. А тому, що тема, про яку піде мова, здавалася мені надто особистою, щоб виносити її на папір, - і водночас надто важливою, щоб мовчати.

Усе почалося не з наукового інтересу і не з бажання написати книгу. Усе почалося зі звичайного вечора, коли одна людина в моєму житті сказала мені щось таке різке, що я не спала майже до ранку. Я перекручувала її слова в голові, шукала, чим відповісти, уявляла десятки версій розмови, які так і не відбулися. А під ранок, коли злість нарешті вичерпалась, лишилося дивне запитання: чому саме ці слова так мене зачепили? Чому інша людина могла б почути те саме й забути за годину, а я - ні?

            Відповідь прийшла не одразу. Вона визрівала роками - у стосунках, у розчаруваннях, у людях, які з'являлися в моєму житті знову і знову, ніби під копірку, лише в інших обличчях. Я почала помічати закономірність: ті, хто дратував мене найсильніше, майже завжди зачіпали щось, чого я сама в собі не приймала. А ті, ким я захоплювалася без міри, часто просто нагадували мені про якість, яку я боялася визнати своєю.

              Що глибше я в це занурювалася, то очевиднішим ставало: люди навколо нас - не випадковість. Вони проявляються в потрібний момент, промовляють потрібні слова, торкаються потрібних ран. Не тому, що життя жорстоке чи несправедливе, а тому, що воно, здається, влаштоване набагато розумніше, ніж ми звикли думати.

           Ця книга - не підручник з психології і не збірка готових формул. Я не претендую на абсолютну істину і не маю наміру переконувати вас у 2 чомусь, у що ви не готові повірити. Те, що ви тримаєте в руках, - це радше запрошення. Запрошення подивитися на людей навколо себе трохи інакше: не як на джерело проблем чи натхнення, а як на дзеркала, у яких, за бажання, можна побачити щось важливе про себе самих.

             Я писала цю книгу для тієї себе, яка колись не спала цілу ніч через чужі слова. І для вас - якщо впізнаєте в цих рядках власну історію.

        Не поспішайте із висновками, поки читаєте. Дозвольте собі просто спостерігати за власними реакціями - на приклади, на запитання наприкінці кожного розділу, на думки, що виникатимуть самі собою. Іноді найглибші відповіді приходять не тоді, коли ми їх шукаємо, а тоді, коли просто дозволяємо собі бути чесними.

            Хай ця книга стане для вас не завершенням, а початком розмови - з собою.

          Дзеркало не винне в тому, що ми в ньому бачимо. Воно лише повертає нам те, що ми самі колись у нього принесли. Іноді найважливіша зустріч у нашому житті - це зустріч із собою. Просто вона майже завжди приходить до нас в образі когось іншого.

З повагою, Світлана Енігма