Люди і час

Час

По сірому попелу, по чорній землі.
Йшла людина без статі.
Якби не місяць, то у повній імлі.
З думками наче при страті.

І йде ця людина, наміченим шляхом.
Шансу не має зійти.
Назад не підти , не сидіти під дахом.
Просто прямо ідти

Нічого не зламає людину без статі.
Ні вітер, ні горе, ні біль
Вона всіх лікує в тихій палаті.
Із рамок будує нам ціль

І йде ця людина під місячним світлом
Невидима і безтілесна
Звемо ми всі, людину цю часом.
Невпинно йде зате чесно.

Подобається

#1188 в Різне
#256 в Поезія

Відредаговано: 07.10.2023