Перші демони

Трохи заспокоївшись, Люцифер спробував звичайну магію сцілення, яку використовували всі ангели, але це було марно. Тоді, трохи напрягши свою голову, і згадавши всі уроки і основи магії які вивчав на Парадісі, та ті, яких його навчив особисто батько, почав читати заклинання. Це заклинання було надзвичайно довгим, і на промовляння пішло декілька годин. Воно того коштувало, тіло Ліліт повернулося до нормального стану. Але все ще не давало ніяких ознак життя.

Тоді ангел, через свою безпомічність у даній ситуації, прийняв рішення зберегти тіло своєї коханої у кристалі, всередині якого час спинявся, і з головою зануритися у вивчення магії та нового світу.

Минали роки і десятиліття,  Люцифер подорожував новим світом, на спині порівняно невеликого дракона, що розміром був з невеликий замок. Ще жодного разу він не натикався тут на розумних істот, йому навіть не було з ким поговорити. Єдиною його втіхою була Ліліт заточена у камінь, він любовався нею і іноді говорив, уявляючи що вона жива і навіть відповідає йому. Навіть сам Люцифер розумів, що потроху їде з глузду. Але як би не намагався, повернутися до Парадісу він не міг.

Одного разу герой запримітив невелику горстку людей, що були дуже виснажені, адже рятувалися від пекельної температури магією

Люди запримітили велитенську тварюку і вже попрощалися з життям. Як тут, зі сторони велетня, що як думалось, просто всіх потопче, подув сильнй прохолодний вітер, лавові річки та озера тут же замерзли, але це ніяк не нашкодило людям. Зі спини чудиська повільно, ніби пушинка у повітрі, спустилася людина.

Так, Люцифер знайшов собі друзів, за допомогою магії він підтримував у них життя, щоб ті не померли від голоду чи пекельної температури. Разом вони почали свої веселі пригоди, іноді рятуючи нових страждальців, організувавши невелике поселення у якому проживало трохи більше десятку людей. Але ніщо не буває вічним.

І так, в один з днів герої прихистили у себе велику групу ледь живших авантюристів, Люцифер особливо не задумуючись, дарував їм свої сили і захист. Минуло ще кілька років.

Одного разу, захисник покинув поселення, адже на горизонті з’явився дорослий дракон, і він був єдиним хто міг його відігнати. Повернувшися до поселення, застав жахливу картину, усі поселенці, яких він так трепетно оберігав, лежали мертвими на землі, а новачків, яких вони прихистили кілька років тому було ніде не видно, також пропали магічні артефакти, які люцифер робив разом із своїм другом – чаклуном Астаротом. І тут Люцифер згадав, про те, які люди на справді, раніше він з таким не зіштовхувався, тому вже й позабув про попередження братів. Люди – завжди несуть за собою смерть і хаос.

В розпачі, герой спробував нове заклинання, над яким працював усі ці роки. Воно мало повністю зцілити тіла загиблих, навіть посилити їх, і цього разу можливо навіть повернути в їх тіло розум. Але заклинання до цього вдавалося перевірти лише на мертвих драконах, а вони сильно відрізнялись своїм єстеством від людей. Проте, виходу не було.

Люцифер промовив закляття, в цей раз ще довше ніж в минулий. І бездиханні тіла встали, вони трохи змінилися зовні, стали вищими, сильнішими, шкіра трохи потемнішала, і навіть волосся й очі стали темними як ніч. Але нові істоти не являлися тими ж ким були, вони мали пам’ять загиблих, могли говорити, проте всеодно чогось не вистачало, адже ці істоти вели себе як кукли, в усьму покорялись йому, і зовсім не мали емоцій, ні болю, ні печалі, навіть Астарот, з яким Люцифер мав доволі теплі відносини не проявляв ніякого тепла.

Так з’явилися перші демони.

Люцифер продовжував подорожувати світом, іноді знаходив нових попаданців, серед яких були далеко не тільки люди, і піклувався про них. Але він вже мав психологічну травму, і морально більше ні до кого не прив’язувався. Тих же хто померав, чи бажав померти, він обертав в покірних демонів, які допомогали йому в освоєнні Пекла. Паралельно продовжувавши шукати спосіб повернути відчуття друзям, і повернути свою кохану.

Ліліт знов стала для нього відрадою, він розмовляв з нею немов з живою, через що нові поселенці його побоювались, бо він вже був трохи схибленим.

Минали віки, і на світ з’явилися перші два томи книги життя. Перший том був здатен зцілити будь яку рану, та повернути тіло в стан перед смерт’ю. Але, цього було недостатньо, "повернуті до життя" не могли так називатися, адже були просто пустими оболонками, без розуму й душі. Тут допомагав другий том книги, що був здатен повернути розум в тіло. Але це все ще не можна було назвати поверненням до життя. Час йшов, і Люцифер не міг збагнути, чого ж так не вистачає його демонам.

Одного разу, він став свідком такої картини. Мати, син якої помер від міазм, хвороби, яка проявлялась тільки в Пеклі, помер і був обернений демоном, обняла свого сина, проте демон не придав цьому жодного значення, і зі сльозами на очах, мовила якесь коротке заклинання, після якого впала і більше не змогла піднятися.

Демонам було все-одно навіть на долі їх найближчих людей. Але сталося чудо, демон - заплакав, схопивши і обійнявши свою матір.

Люцифер запитав демона, що це було за заклинання? Демон крізь сльози розповів, що його народ з древності практикує передачу частинки своєї душі нащадкам, щоб лишити частинку себе у вічності. Але задзвичай, це невелика частинка, якщо ж віддати усю душу, людина помре, що і сталося з його матір’ю.

У Люцифера, з’явився новий об’єкт для вивчення – душа. Спроба за спробою володар Пекла зрозумів. Що відібрати душу силою не вийде, але її можна віддати добровільно.

І був написаний третій том книги життя, який дозволяв передати частину своєї душі за допомогою контракту. Це було не велике заклинання, використання якого було під силу навіть звичайній людині.

Після чого відправив Люцифер, прорвав бар'єр між світами, створивши тумани, і відправив своїх демонів у інші світи, з єдиним наказом. За допомогою своєї надприродної сили вони мають виконувати бажання смертних, платою за які мала стати частина душі контрактора. І повернутися вони мають право лише тоді, коли зберуть у собі повноцінну душу.