Люцифер

Давним давно, в часи задовго до початку історії семи королівств, існував чудесний світ. Де істоти, подібні до людей, нині названі ангелами, жили в гармонії з природою. Їх технології та магія досягли вершин, яких вже можливо не зможе досягти жодна цивілізація.

Ангели повністю покорили природу, архітектура та мистетство заворожило б будь яку людину. Магія у поєднанні з технологіями дозволяла їм творити будь які дива. В кінці кінців, вони забули що таке війни, чи хвороби. Ангели мирно жили, собі у вдоволь, займаючись тим чим хочуть, і коли хочуть. Звичайно, якщо ці зайняття не суперечать кодексу їхнього царя. Ім’я цього світу – Парадіс.

Але у мешканців цього чарівного світу була одна проблема – правила життя. Цар ангелів, який тисячоліття тому, подарував світові безсмертя, і посів трон єдиного правителя забороняв буквально усе, і з часом заборон ставало усе більше. В результаті, чарівний світ став царством нудьги. А порушити закони і піти проти царя ніхто не наважувався.

Одного разу, наймолодший з архангелів, синів царя – Люцифер. Який ще не встиг зрозуміти порядок світу, наткнувся на істоту, яка була дуже схожа на ангела, але в той же час ним не являлась.

Це була людина. Людина, що померала від голоду і ран, малий Люцифер поспішив допомогти, на своїй спині приніс невідому йому істоту до старших ангелів. Але ніхто з них не поспішав допомагати. На галас прийшов Рафаїл, найстарший з архангелів. Він був трохи здивований, адже люди – не часті гості у Парадісі. Рафаїл нахилився до свого молодшого брата.

• Це – людина. Вони зовні схожі до нас, але не роби поспішних виводів, За людьми завжди слідує хаос і непокора,  вони не здатні жити по правилам, і одного дня, можуть навіть зруйнувати наш чудовий світ. Тому в майбутньому тримайся від них подалі.

Після секундного мовчання, Рафаїл продовжив.

• Але вони нам і не вороги, зараз ми його підлікуємо, і повернемо назад у його рідний світ.

Рафаїл приклав руку до лоба хворої людини, і всі рани в туж мить загоїлися, чоловік, врятований Люцифером навіть трохи ваги добавив.

Старший ангел наказним тоном мовив.

• Поверніть його туди, де йому місце.

Після чого обережно взяв малого Люцифера на руки. І відніс до їхньої домівки.

З тих пір минув час. Люцифер став найвідданішім з ангелів, за життя жодного разу не порушивши ніякого, навіть незначного правила. І був улюбленцем як свого батька, так і всього народу.

Так тривало до тих пір, поки люцифер знов не наткнувся на людину, на цей раз, це була дівчина. Вона була доволі непогано вдягнена, але її нога стікала кров’ю. Люцифер, як і Рафаїл колись, торкнувся лоба дівчини, і рана загоїлась. Після чого варто було б відправити її до рідного світу за допомогою магії, як він це вже неоднократно робив з іншими істотами – попаданцями, слідуючи правилам. Але цікавість переважила покірливість, і він тайком приніс дівчину у свій будинок.

Дівчина ледве говорила, але мова її була подібна до тієї, якою говорив Люцифер, тому проблем з порозумінням не виникло. Здавалося ця людина перебувала в шоці. Вона впала на коліна і дякувала за порятунок. Люцифер цього не розумів, адже до цього, на коліна ставали лише перед його батьком, якого вважали богом. Проте проігнорував це, і почав, немов мала дитина розпитувати про світ людей.

Дівчина представилася, її звали – Ліліт, І почала свою розповідь. Розповідала вона про свій світ з захопленням, говорила про чарівні пригоди разом з її друзями, і про великі небезпеки. Розповіла навіть як потрапила в цю ситуацію. Насправді вона – авантюристка, і знищує начисть за гроші, і на одному з завдань була поранена, після чого прокинулася тут. Люциферу історія показалася дикіст’ю, адже в його очах, усі істоти були рівні. Одначе дівчина, запевнила що не все так погано, адже монстри перші почали надокучати людям, і «якби не ми вбивали їх, то вони вбивали б нас».

Люцифер пригадав, що деякі з створінь яким він допоміг, вели себе доволі вороже, але оскільки в жодного з них не було сил навіть подряпини на ньому лишити, він просто не звертав на це уваги. Слова Ліліт обрели для нього сенс, і в голові виникла думка, «якщо ж ангели такі сильні у порівнянні з людьми, то чому б їм не почати допомагати тим хто цього потребує?»

Минув майже рік, увесь цей час Ліліт жила разом з люцифером, і здається, між ними виникли деякі стосунки. І люцифер виступив на зібранні архангелів в перед царем, висловивши свою ідею про допомогу людству, і істотам з інших світів які не могли самі себе захистити. Але його добрим словам не приділили ніякої уваги, а батько був розлючений, адже його улюблений син, еталон усіх ангелів – порушив одне з найголовніших правил і приютив людину.

Люцифера було заточено під стражу.

Цим моментом вирішили скористатися деякі ангели, яким набридли правила. Вони давно готували план повстання. І Люцифер, який на той момент став наймогутнішим серед архангелів, міг стати їх опорою. Того ж дня, сотні ангелів відступників, звільнили Люцифера. І зібравши всі свої сили рушили до святилища, де жив їх царь.

Вони розуміли, що не зможуть перемогти у бою з  Царем. Але єдиною їх цілью були достукатися до нього. У святилище довелося прориватися силою,  і хоч битви для ангелів вважалися дикістю, без них не обійшлося.

Група ангелів потрапило до палати царя, і вклонилася, на чолі стояв Люцифер. Цар був розлючений, адже за тисячі років, не ставалося жодного такого прециденту, ще й на чолі повстання був його улюблений син. Але дивлячись на ясний погляд свого сина, видохнув та заспокоївся. Він здогадувався чого бажали ангели, але не міг їм цього дозволити. Тож в туж секнуду на всіх повстанцях з’явилися кайдани.

Люцифер закричав.

• Де Ліліт?!

За рік проведений разом, люцифер встиг закохатися в цю дівчину, яка для нього стала ковтком свіжого повітря. Але все ще не розумів своїх почуттів.

Рафаїл, що явився разом з іншими архангелами, і посів місце рядом з батьком, відповів.

• Ти про ту дівчину? Я вже повернув її назад у її світ. Так для неї ж буде краще.