От у вашої дитини такі чудові зелені очі.  Знаєте, що це означає?

ІННА
Чуйка –  єдине, що у мене залишилося від колишнього життя. І навіть болюче загострилося. Аж до того, що відчуваю, як щось пронизує скроні й зупиняє подих, коли хочу зробити крок назустріч ілюзії. І все одно роблю.

Мені не здалося. Я нічого не забула. Серце так само стислося і дихання перехопила гаряча хвиля вдячності й щастя.  

Добрий чарівник, що прикидається злим, не просто існує десь там в казці. Він знову прийшов. Сам, я його не кликала, просто згадувала часто. 

І він приїхав знову. Привід знайшов гарний, це ж нормально –  просто спитати щось про щеня для Макса. А насправді ми зараз відверто поговоримо і щось між нами вирішиться?

Ян дивиться, наче сто років мене не бачив і неймовірно скучив. Може й більше, ніж я. 

Зараз буде найважче – повторити відмову. 

Так мені здається, поки до рук не потрапляє фальшивка.

Ну що? 

Привіт, чуйко.

От я й дочекалася першого дзвіночка.

Отримала два в одному. Він же казав, що уже поговорив з кимось про заняття з Максом. Ну й от, той хтось –  мій колишній. І оцей родовід мені знайомий. Ігор уже кілька місяців, не знає, як відкараскатись від невдалої покупки. Бо схопив щеня за вигідну ціну, а потім роздивився, що не так.

А тепер побачив перспективного клієнта. Й вивалює перед Яном купу бруду на мене. Явно радить, щоб Макс не бруднив репутацію спілкуванням з гадиною. А ходив на заняття до нового залу, де Ігор бере неслабі гроші й нічого не гарантує. 

Ну це як раз не кримінал, хоч і підло.

Але ж нащось Ігор підсовує Яну щеня з фальшивим родоводом.

Нащо так ризикує?  Хоче, щоб я почала вимагати перевірки, і так він не поб’є горщики з тими, хто йому продав фальшивку? Щоб він ніби не при ділах, це ота Інна, ну ви ж знаєте, що то за падлюка, воду мутить. І змовився з Яном, щоб той показав мені родовід і сказав, що Макс тепер буде вчитися у справжнього хендлера в справжній школі. А я не стерплю, що в мене відбирають учня, і вибухну.

Ну а Ян, що Ян? Один раз підлий –  підлий завжди.

– А ну думай! – вимога чуйки, підкріплена штриканням голок в скронях, змушує прискоритись. Бо Ян проводжає поглядом аркуш, в якому написана очевидна брехня, і чекає відповіді. 

А я випала з часу й простору. І можу тільки стискати зуби від ненависті, щоб не кричати вголос. 

Бо лише так можна нарешті подумати не про те, що мене знов використовують. А й про те, чи Ігорю моє приниження просто дає задоволення, чи під ним захитався трон.

Ха!

Про весілля наче нічого не чути.

Катерина б не втрималась, обов’язково переслала кілька весільних фоток.

А, що мені до того? Це більше не мій світ і трон не мого короля.

Тут важливо, що Ігорю повірили люди з нормального  світу, про який я все житя тільки щось чула, а тепер сама в нього потрапила. Наче попаданка з книжки в м’якій обкладинці – гола, боса, зраджена і звикла дертися на вершину, наплювавши на смертельну втому, обідрані в кров долоні й натовп конкуренток. 

Не на ту напали. Обидва!

Я більше не потраплю в пастку.

Не поведуся на ці сумні карі очі.

Ну і що, що він не в курсі. Він міг би…

– Стоп, Інно. Видихни. – каже мені Інна з минулого, здатна до аналізу поведінки, не тільки чужої, а й своєї. – Обережно з категоричністю! Ти уже раз подумала, ніби він здатний вдарити щеня і морити його голодом.

Не повторюй помилок. Нічого він не міг. Він магл високого рангу, але у своєму світі. Нічого не тямить в магії рингу.

Ян же звичайний дилетант. Не може знати того, що знав Ігор, коли показав грошовитому клієнту родовід, де самі чемпіони світу. Щоб якщо я наважуся забрати клієнта, якого колишній уже вважає своїм, мене двічі викрити – і що я взялася працювати з фальшивкою, і що взагалі взялася тренувати. Бо мені це заборонено через дисквал.

Ігор вважає, що я тут з голоду подихаю, тож вхоплюся за будь-яку брудну роботу і побоюся викриття. Й щоб не повертати гроші за заняття з Максом куплю Ігореве мовчання – нарешті віддам йому Пуха. Він з ним виграє все на світі, а я залишуся в бруді, у який він мене втоптав.

Що робити, як вчинити? Секунди летять, згори на мене дивляться іронічно примружені карі очі Яна, а від дверей кухні – майже круглі від подиву довірливі зелені очі Макса. 

– Все просто. – кажу собі й видихаю. – Перевір і тільки потім дій. Ти б ще той родовід Янові в обличчя кинула, істеричка ти депресивна. То не він тебе підставляє.

Все це крутиться в голові, наче  розбився калейдоскоп  і викидає з себе купу кольорових скалок.

А Ян переводить погляд з підлоги на мене. Там, внизу, Пух тягає фальшивку й удає, ніби він страшний хижак, що вполював велику й почесну здобич.

– Що таке, Інно? –  повна сарказму ввічливість майже вибиває мене з рівноваги. – Я вас чимось образив?

Ні. Я сама образилася. Проїхали. Видихаю, і як з моста в воду. 

– Ви мені тільки що запропонували підтвердити, що ця покупка буде вдалою. Вона може і буде такою. До того моменту, як ви не запишете дитину з цим щеням на змагання. А тоді буде скандал. Бо цей пес не від тих батьків, що вказані в родоводі. Якщо ви раптом давно про це в курсі й це вас не хвилює, то майте на увазі – на офіційному рівні такі дрібниці мають значення.

– А звідки…

– Зараз скажу. Але спершу – ви ж хочете його купити, щоб ваша дитина навчалася хендлінгу і потім змагалася в справжніх рингах?

– Так. – розводить він руками й злегка червоніє, ніби цього треба соромитись.

– Так от, брати участь в конкурсах юних хендлерів  є сенс лише з чистокровним собакою із підтвердженим походженням. А в породних рингах то просто перша з умов. Каталог бачать всі. Там вказані батьки собаки.  Вас миттю втягнуть в розборки. Не виключено – судові. Максу точно буде приємно дізнатись, що пес некондиційний? Якби він був для дому, я би прикусила язик. Хоч це теж шахрайство. І я не маю права мовчати про підробку.