Зараз буде виховний момент

ЯН

Вигадка про те, що я загубив щеня, означає одне - тільки спробуй не знайди синові цуцика. Наталя  малого знає не гірше, ніж я. Він вибрав і вирішив. Раз йому тут цікаво, Макс тут залишиться й отримає все, що захоче.

Весь в матір. 

Що ж.

Я теж не пальцем роблений. 

Он той пі… симпатичний молодий чоловік явно в темі. Спитаю в нього, де можна дістати білого цуцика, схожого на того, якого мені одна прибабахнута й ображена на весь світ відьма ні за що не поверне.  

Та і я ж не сліпий. Те перелякане щеня, яке я повернув, безперспективне. Бо невиховане і кусається. Ще й впісяється на голубий килим, і Макса з позором видворять з рингу.

Так що ні.  Ми підемо іншим шляхом, як хтось сказав і всіх завів не туди.

А мені пофіг. Дуже скоро малий назавжди поїде звідси з Наталкою і новим татком. І ми зможемо побачити один одного лише кілька разів на рік – на сімейних збіговиськах. А то й взагалі тільки на Різдво.

А може й ніколи, якщо тесть так і не визнає вибір єдиної дочки. То вже мене не стосується.

Зате я ніколи й нікому більше не подарую нічого живого. Навіть гупі в акваріумі. В одному та відьма не помилилася. Кожен має не тільки сам вибрати друга, а й відповідати за нього.

Вини малого в тому, що він кинув щеня на Наталку і поїхав розважатись, може й нема. Але і сказати, що це було чесно, теж не можна.

О. Зараз буде виховний момент.

– Скажи мені, Максиме, тільки чесно. Тобі що, уже набрид твій цуцик, і ти вирішив відпочити від нього у діда з бабусею? –  останнє слово вимовляю з особливим задоволенням.  Бо теща як раз знову знайшла нас в натовпі. І ця достойна мати моєї найдостойнішої дружини на кілька років старша за свого чоловіка. І терпіти не може, коли її називають бабусею. Хоча ж це не про вік, а про родинні стосунки. Хе-хе.

– Це я не дозволила тягти в дім собаку. – її високий капризний голос губиться серед шуму виставки, і вона кричить ще голосніше. – Ми з чоловіком хочемо спілкуватись з онуком. А не з його псиною. Бо вся увага дитини два тижні була зосереджена на новій іграшці. Це ненормально.

– Нема питань. –  киваю коротко. – Потримайте онука за руку. Мені треба провести перемовини з приводу його нового хобі.

Я стрімко розрізаю натовп біля виходу і встигаю зловити схожого на кіноактора хлопця.

Той  прискіпливо оглядає мене і ввічливо посміхається. Явно зацінив мій шмот. Наче бачу, як його невиразні сірі очі перетворюються на калькулятор і спалахують цифрами з кількома нулями при погляді на кожну деталь мого вбрання.

Ну що вже тепер. Мати сказала не позоритись і не позорити сім’ю. Тож на мені все краще одразу.  

І до речі для перемовин, які я зараз вестиму, це великий мінус.

Ага. Перед не бідними пациками викатують прайс, помножений на два, а то і на три. Кругом одні маркетологи.

Подивимося, хто кого.

– Добридень, який милий песик.  –  киваю на блякле і сонне щеня в руках у хлопця. – Ми шукаємо такого, тільки білого і пухнастого. Син хоче брати участь у змаганнях, розумієте? З мене відсоток і все таке.

– Розумію. – киває він і неуважно простягає руку з цуциком кудись вбік. Собаку одразу підхоплюють і кудись уносять. – Ви ж в курсі про порядок цін?

Доводиться солідно кивнути. 

Хлопчина, що відгукнувся на захцянку грошовитого клієнта, був би елегантний, як рояль, якби не дуже помітні на його чорному костюмі сліди собачої шерсті. Зате він весь увага. Буквально не зводить з мене очей, хоч його весь час намагаються покликати до рингу.

От і молодець. Заглотнув наживку.

І навіть недоречна згадка про те, що те дівчисько попереджало саме про це –  що платитиму і втричі більше, раз взяв її товар за пів ціни, зараз не засмучує.

Це лише гроші. А малий не винуватий, що його народила одна дурепа, а виховують дві королеви драми. Тож ми з ним попрощаємося гарно, по чоловічому. Як друзі. Без усіх отих драм і істерик. 

Бо я теж вгадав. Макс не бив оте нещастя. То все Наталчин зведений брат. Хрещений Макса.

– Білого і пухнастого? –  перепитує задумливо прошарений в темі пацик. От з ким приємно мати справу. Ніяких сантиментів, ніяких розказок про те, що собаки дітям не іграшки. –  Вас же цікавить собака високого класу, щоб дитина не отримувала гірких емоцій від програшів?

– Саме так. –  стримано киваю, щоб він не подумав, ніби робить мені велику послугу. Нехай працює за прайс і відробляє свій відсоток. А то знаю я таких. Тільки й мріють знайти багатого лоха і доїти його. Всі няньки й тренери малого саме так сприймають Наталку –  дойну корову або автомат з видачі готівки.  А різниця між ціною і якістю в результаті величезна.

– Наразі є лише один, що відповідає вашим запитам на всі сто.

Я намагаюся видихнути якомога непомітніше. Невже нарешті пощастило?

– Хазяйка там за м’ятий долар вдавиться, але я беру це на себе. Є чим натиснути на ту шахрайку. Бо цуценя того варте. Але сильно збити ціну не вийде. Старвокери дешеві не бувають.

Чуйка моментально підіймає голову й кусає мій оптимізм, щоб сховався і не відсвічував. А вона мене не часто підводить. Тому наче знов бачу гнів у великих темних очах на худому личку і презирливу посмішку злої дівчини,

Нічого, зараз подивимось, хто посміхнеться останній.