Глава 5

• Який дивний збіг обставин? – з єхидною посмішкою, задоволено промовив Артур.
• Ви знайомі? – здивовано запитала Юля.
• Не знав, що ти дружиш з божевільними, - самовпевнено промовив Артур, тримаючи за талії двох хіхікаючих дівчат.
• Твоя правда, і як вона може мати справу з таким придурком, як ти? – запитала Зоряна Юлю, дивлячись у вічі Артура. Усі почали сміятись.
• Артур, хто це?, - із сміхом запитав друг Артура. Це Денис, але друзі звуть його Ден. Він товаришує з Артуром з дитинства. Він також досить привабливий хлопець. Має чорне волосся, карі очі та виразні скули. Дивлячись на нього, можна відразу стверджувати, що хлопець відвідує спортзал. У нього міцна статура, високий, загалом привабливий,  - точніше не так, що ти їй зробив? Бо я ще не чув і не бачив, що хтось про тебе так «ніжно» відгукувався. – усі продовжували сміятись.
• Істеричка одна, - дивлячись у очі казав Артур, - яка хотіла мене отримати, але я її відшив.
• Що?! – обурилась Зоряна, - що ти несеш? Тобі що, сонце вдень голову напекло чи ти головою об щось ударився?! – зневажливим поглядом вона подивилась на нього, тим часом усі за цим спостерігали. Усім було цікаво, чим це все закінчиться.
• А що?, - він став із дивана і підійшов до Зоряни, - хіба ні? Знаю я вас, спочатку корчать із себе недоторканих, а потім таке витворяють,- опустивши очі, він провів її поглядом від ніг до голови, пожираючи її очима, - що я і сам, іноді, буваю в шоці.
• А що ж ти хотів? Замовляючи шалав, ти хотів знайти незайману? Не пробував не платити їм за секс?
• Що ти городиш? Які гроші?! – його починало усе це злити.
• А те, що якби ти не сипав баблом, то б ти не був би таким популярним серед дівчат. Ну от скажи, - вона склала руки і зробила розсудливий погляд, - чим ти вихваляєшся? Тим, що ти купляєш дівчат, чи тим, що ти мажор? – у Артура був спантеличений погляд, - на жаль, так вже склалось, що у 21 столітті дівчата більше цінують гроші, а не те, якою є людина, якби це банально не звучало. І мені дуже шкода таких, як ти. Тому, що все життя вони думають, що вони найкращі, що краще них нема нікого, а насправді, якщо забрати їхні гроші, - нахилилась вона до нього і промовила повільно, дивлячись йому у вічі:  вони просто НІХ-ТО і НІ-ЩО!
• Воу, - зніяковіло вигукнув Сергій, -  а ця дівчина просто пантера, рознесла його в пух і прах.
• Так, стапе рєбята. Вгамуйте свої бурні емоції, – звернулась до них Юля, - ми прийшли сьогодні в клуб тусити, а не слухати усю цю фігню, тож брейк, - Артур і Зоряна продовжували дивитись зі злобою один на одного. Ліза зрозуміла, що треба брати справу у свої руки.
• Зоряна, ходімо краще вип’ємо чого небудь, - Ліза схопила руками Зоряну за плечі та повела до барної стійки, а Артур дивлячись їй у слід повернувся на своє місце. Дівчата, які буди з ним вирішили продовжити втіхи та Артуру це не сподобалась.
• Пішли звідси, - тихо, але серйозним голосом, сказав Артур.
• Ну, Артурчик, хочеш я зроблю тобі масаж, - жалісливим голосом запитала одна із дівчат.
• Ви глухі чи що?! Геть пішли! – не на жарт розізлився Артур, дівчата швидко, схопивши свої речі, поспіхом пішли. Денис, тим часом, дав знак хлопцям, які сиділи із ними, щоб вони лишили їх і ті покинули їх.
• Браток, що це було? Що це за бестія? – Денис дав йому стакан віскі.
• Та вона шизанута якась, - промовив Артур і зробив ковток.
• Ну не знаю, я б сказав так, гаряча запальничка з перчинкою, - сказав Денис і відкинувся на спинку дивана розкинувши руки, - я б з нею замутив, - та Артур його не чув, у нього в голові заїли слова: « Що якби ти не сипав баблом, то б ти не був би таким популярним серед дівчат. Ну от скажи, чим ти вихваляєшся? Тим, що ти купляєш дівчат, чи тим, що ти мажор?», - він осушив стакан і налляв собі ще, він продовжував думати про її слова: « Мені дуже шкода таких, як ти. Тому, що все життя вони думають, що вони найкращі, що краще них нема нікого, а насправді, якщо забрати їхні гроші, вони просто НІХ-ТО і НІ-ЩО!».
• Ладно, браток, залишу тебе, - похлопав він його по плечі і пішов.

Тим часом Ліза і Зоряна мовчки пили свої коктейлі за барною стійкою.

• Може, ти нарешті поясниш, що це було? –  трохи сердито запитала її Ліза.
• Нема чого пояснювати!
• Ти серйозно? Ти перед усіма зчепилась з якимось пацаном і нема чого пояснювати?! – роздратовано запитала Ліза.
• Нема! – випалила Зоряна.
• Зоря… - не встигла промовити її ім’я Ліза.
• Послухай, я не хочу про це говорити. і крапка!
• Гаразд, якщо ти не хочеш говорити, то я піду потанцюю, - трохи образившись Ліза поставила свій коктейль на стійку і пішла, Зоряна у відповідь лише стомлено здихнула. Їй із голови не виходила ця сварка. Цей хлопець її настільки розізлив, що, здавалось, що її от-от затрусить від злості.
• Сумуєш? – запитав її хлопець, підсівши до неї. Зоряна повернула голову. Це був Денис, - ми не знайомі, мене звати Денис, але мене всі звуть Ден, Зоряна провела поглядом його з ніг до голови.
• Чого тобі треба, ДЕН? – зробила вона акцент на його імені.
• Я друг Артура!
• Тим більше, чого тобі треба? – вона кинула презирливий погляд.
• Ти так круто попустила Артура, що мені стало цікаво і я захотів з тобою познайомитись.
• Ти ж сказав, що його друг? – не зрозуміла Зоряна.
• Це так, але іноді цього «засранця» треба провчити, - засміявся Денис, - ти нічого не подумай, насправді, він прикольний і нормальний чувак, просто іноді його заносить.
• Ти серйозно?, - повернулась вона до нього, -  я таких рідкісних козлів, як він, ще не зустрічала.
• Повір мені, відкрию тобі таємницю, - нахилився він до неї і тихо промовив: -  іноді люди роблять щось добре, навіть, такий РІДКІСНИЙ козел, як Артур. Зоряна відхилилась від нього подивилась йому у вічі і вони разом засміялись. Переставши сміятись, Денис подивився на Зоряну і промовив:
• Був радий познайомитись!, - посміхнувся він.
• Я теж! – у відповідь посміхнулась Зоряна.