Глава 4

Після довгих роздумів про власне життя, Зоряна провела у парку кілька годин. Вона навіть не помітила, що у неї сіла батарея на телефоні від постійних дзвінків Лізи. Вийшовши із роздумів, Зоряна помітила, що уже доволі темно і вирішила піти додому.

Дорогою додому вона все ж думала про Антона, про те, як він вчинив із нею, на мить, вона, навіть, подумала, що це її провина, що Антон їй зрадив. Раптом Зоряна з кимось зіткнулась. Піднявши голову, вона побачила перед собою групу молодих хлопців, які розпивали спиртне.

• Воу, крихітко, не хочеш із нами порозважатись? – схопивши її одною рукою за лікоть, запитав хлопець, з яким вона зіштовхнулась. Зоряна відчула різкий запах алкоголю, який вдарив від цього хлопця. Їй стало не по собі, серце різко стало битися, неначе, зараз станеться, щось жахливе, та вона не хотіла показувати, що вона боїться. Зоряна, різким рухом, відштовхнула його.
• Відвали, придурок! – викрикнула вона.
• Та чого ти! – єхидно посміхнувся інший хлопець, який стояв поруч, - ця ніч може стати незабутньою в твоєму житті, можливо, навіть і найкращою. – хитро посміхаючись, він підніс руку, щоб схопити її за талію. Зоряна ж, з переляку, вдарила його ногою у пах. Після чого хлопець скрутився від болю, а вона швидко рвонула з місця. На що, решта хлопців почали голосно сміятись.

«Боже, який божевільно-дурний день» - пронеслось в голові Зоряні. Ці 10 хвилин додому здалися їй 10 годинами. Зустріч з колишнім, зустріч з якимось самозакоханим козлом, а тепер ще й ця шайка.

Нарешті Зоряна була біля квартири. Вона вставила ключ у замок, повернула його двічі. Як тільки-но вона відкрила двері, перед нею уже стояла Ліза, дивлячись сердитим поглядом на подругу. Зоряна зрозуміла, що зараз буде біда.

• Ти! – крикнула сердито Ліза, - ти хоч знаєш як я хвилювалась, де ти була? Де твій телефон? Чому він поза зоною? З тобою усе добре? – засипала її питаннями Ліза.
• Ліза, будь-ласка, давай, ми зайдемо в квартиру, а потім я тобі усе поясню. Вони зайшли у квартиру, Зоряна роззулась і попрямувала на кухню, а Ліза склавши руки в боки продовжували йти за нею і дивитись сердитим поглядом.
• Не дивись так! – сказала жалісливо Зоряна, вмикаючи електричний чайник.
• Ти нормальна? Ти хоч знаєш, як я за тебе хвилювалась? – запитала Ліза у неї.
• Мені потрібно було побути на самоті і… - не встигла договорити Зоряна.
• Ти бачила яка година? А якби з тобою щось сталося? – Ліза була сердита.
• Зі мною і сталось…
• Не зрозуміла… - Ліза подивилась на Зоряну незрозуміло, навіть трішки здивовано.
• Сідай і слухай… - після цих слів послідувала 30-ти хвилинна розповідь про насичений день Зоряни.
• Ти нормальна?! – викрикнувши, Ліза піднялась із стільця, - а якби той придурок чи ті ненормальні щось тобі зробили?! – з підвищеним тоном говорила Ліза.
• По-перше, сядь, по-друге, я вже тут, а по-третє, ну не зробили ж нічого, а, і по-четвертееее, - розтягуючи слово, - я іду спати. – сказала Зоряна і швидко побігла у кімнату, біжучи вона вигукнула: - Посуд на тобіі!.
• Ти коза! Ти знаєш це?!
• І я теж тебе люблю.

Наступного ранку дівчата проснулись о 7:30. Ну як проснулись, Зоряна проснулась і ще 15 хвилин намагалась розбудити Лізу. Не досягнувши своєї мети, Зоряна вирішила піти на крайні межі. Вона пішла на кухню, взяла стакан води і прийшла до ліжка Ліза. Через кілька секунд пролунав крик на всю квартиру.

• Аааа… Зоряна, я тебе вб’ю!!! – піднявшись з ліжка, Ліза побігла за Зоряною, гонитва продовжувалась до моменту, коли Ліза зачепилась за власні туфлі і впала. Після чого пролунав дикий сміх Зоряни.
• З добрим ранком! – з сарказмом промовила Зоряна, простягаючи руку Лізі. На що Ліза, потягнула її на себе і вже за кілька секунд Зоряна лежала біля неї. Дівчата, посміявшись один з одного, швиденько зібрались і пішли в університет. Через кілька хвилин вони уже були на 1 парі. Це була пара Вступ до Мовознавства. Протягом усієї пари Ліза позіхала і ледве не заснула. Ну як, вона заснула, просто її розбудив викладач, а Зоряна намагалась вдавати вигляд, що їй дуже цікава ця пара. Після завершення пар, їхня староста Юля, яка була багатою дівчинкою, зібрала усю групу у вільній аудиторії.
• Народ, маю для вас запрошення. – інтригуючи сказала Юля, у цю п’ятницю буде вечірка в честь першокурсників та початку навчального року.
• Воооууу. – усі відразу оживились, а у Лізи з’явився блиск в очах.
• Послухайте, так як ми першокурсники, то я маю безкоштовні квиточки, то хто хоче на паті? – запитала Юля, піднявши квитки вгору.
• Я, я, я.. – загомоніли усі дівчата.
• Заспокойтесь, - сміючись сказала Юля, - квитків вистачить на всіх, до речі, цю паті влаштовує мій дуже хороший друг, тому у нас VIP.- запевнила вона їх.
• Він сексі? – запитала Іра, ще одна їхня одногрупниця.
• Навіть дуже, однак, він такий козел як і всі, тому неведіться на його всякі фокуси, типу: ти така гарна сьогодні, - Юля різко обернулась до Іри і сексуально промовила і всі почали сміятись, - я таких, як ти, ще не зустрічав, бла, бла, бла і так далі, ну ви зрозуміли.