Розділ 10. Минуле повертається

Кажуть, що минуле треба залишати в минулому, але що робити коли воно саме вривається в теперішнє? Я вже почав нову сторінку, тому до попередньої не повернуся, тепер у мене є сенс жити по-новому.

— Привіт, я Том — друг Алі, людина, якій вона може довіритись, — він простягнув мені руку на знак знайомства.

— Привіт, я Роман, можна просто Рома — хлопець Алі, і мені вона теж може довіритись, — я потиснув йому руку.

— Я по справі до тебе. Бачив вас сьогодні зранку. Скажу одразу — нічого проти не маю. Вона давно сама, і я щиро бажаю вам щастя. Але є одна справа.

— Що за справа?

— Ти ж, мабуть, знаєш, що у Альки скоро день народження. Вона щоразу святкує його дуже нудно, причина всім відома. Але ми хочемо організувати щось цікаве. Ти з нами?

— Ми?

— Ну, я і Кет. З нею ти, наче, вже знайомий.

— А, так. Доводилося познайомитись. Приємна дівчина.

— Так-так, ти обережніше — Кеті моя.

— Та я й не думав. Але зрозумів. То що ви хочете організувати?

— Запиши мені свій номер, і ввечері все обговоримо. Дівчата вже йдуть.

— Ок, — я записав номер, а в голові крутилися думки, що ж він хоче організувати.

Та майже миттєво мої думки заполонила Аля. Дивно — начебто зранку бачив її, а тільки зараз зрозумів, як сильно скучив. Вона йшла поруч із Кет, вони про щось говорили та сміялися — щиро й невимушено. Трохи повернувши голову, я помітив, як Том так само спостерігає за Кет. Наскільки я зрозумів, вони не в стосунках, але вона йому дуже подобається. Треба розпитати про все Алю — жити в невідомості не надто приємно.

Як і обіцяв, я розвіз її друзів додому. Том і Кет сиділи ззаду, Аля — біля мене. Ми тримались за руки, поки вона ще розмовляла з друзями. Я бачив, що вони для неї значно важливіші, ніж може здатися на перший погляд. Том попросив висадити їх недалеко від дому — хотіли ще трохи прогулятись. Перед виходом він мені підморгнув. Так, приховати від Алі якийсь план буде непросто, але коли мене зупиняли труднощі?

Ми вирушили до Алі. У неї була мохната шуба, яку потрібно годувати. Відверто — ми з нею ще не настільки друзі. Вона досі дивиться на мене насторожено, і те, що зранку мені вдалося взяти її на руки й погладити — велика удача. Останні дні здавалися мені якоюсь казкою. Не може все бути настільки легко і ідеально. Хоча життя — штука непередбачувана, але навіть я не вірю в таку солодку історію.

Ми, тримаючись за руки, зайшли до квартири. Аля пішла варити каву, а мені випала священна місія — нагодувати Еллі. Цього разу вона була до мене дружелюбною. Перша потерлась об мене — я зрозумів, що вона мене прийняла. Насипав їй корм, погладив, і по її блаженному вигляду було видно — їй це подобається.

Поки я грався з кішкою, навіть не помітив, як задзвонив телефон у кишені — це була мама. Ну звісно, вона мала переконатись, що Аля неодмінно буде на вечері. Ця жінка змусить кого завгодно підкоритися собі.

— Привіт, мам, як справи? — я знав, чому вона телефонує, але не міг не почати з банального.

— Привіт, сину, добре. Дзвоню переконатися, що ви не забули про вечерю.

— Ну звісно. Я одразу зрозумів це, мам. Не забувай — я твій син і знаю твої ходи наперед. Що, настільки тобі Аля запала в душу? Хочеш попліткувати про мене, так?

— Що ти таке кажеш? Я просто хочу познайомитися ближче. Як не як — це перша дівчина, яку ти підпустив до себе за стільки років. І так, вона мені дуже сподобалась. За той короткий проміжок часу, що ми з нею спілкувались, вона жодного разу не думала, що краще відповісти мені.

— Мам, ми скоро будемо. Я дуже радий, що ви з Алею знайшли спільну мову. Цілую.

— Буду вас чекати. Цілую.

Моя мама — жінка, яка не буде спілкуватися з ким попало, а тим більше — кликати когось до себе на вечерю. Відверто, моя колишня їй не те щоб не подобалась — вона її люто ненавиділа. Шкода, що мама розгадала мотиви Єви швидше, ніж це зробив я. Хоч вона неодноразово натякала мені, що час розходитися, але я, дурник, вирішив, що це моя доля й треба зробити їй пропозицію.

Проте, коли мама покликала Алю на вечерю, я був по-справжньому здивований. Адже коли вона вперше запросила Єву — минуло більше трьох місяців після того, як я повідомив, що в стосунках. Вона навіть підписала Єву у своєму телефоні як "Єва-кобра". Спочатку це здавалося дивним, потім — смішним, а врешті я зрозумів, чому... але вже було пізно щось змінювати.

— Щось трапилось? Ти якийсь задуманий, — Аля виглядала спантеличеною. — Щось по роботі?

— А, що? Ні. Мама телефонувала й нагадала, що чекає нас на вечерю. Ти ж не забула? Вона засмутиться, — я обійняв її за талію. Чомусь мені дуже хотілося тримати її поруч, не відпускати ні на крок. Нехай кажуть, що це просто передчуття, але я відчував якусь небезпеку. — Ти сама погодилась.

— Ти що! Як я могла передумати? У тебе просто неймовірна мама. Знаєш, я б хотіла мати таку чуйно-мудру маму, яка розуміє біль і може хоч трохи його забрати. Сьогодні я вперше в житті відчула справжні материнські обійми — і все завдяки Анастасії. Скажи, а вона любить читати чи щось інше?

— Тільки не кажи, що ти хочеш подарувати їй одну зі своїх авторських книг. Я вгадав? — Я повернув її до себе обличчям і подивився в очі. Її вії, що лягали хмаринкою на ніжні очі, були чимось неймовірним.