Розділ 1. Нас познайомила кава (Частина 1)

Ти з’явився так раптово, весь такий ідеальний. Щось було в тобі, що притягувало і відштовхувало водночас. Хто ти? Чому ненавидячи каву, ти вирішив, що я твоя доля? Чи може бути так просто, я не впевнена, але я вперто хочу спробувати.

Аля працювала в одній із найкращих кав'ярень — крутим баристою. Висока білявка з очима кольору неба, маленьким носиком і пухкими губами. Фігура — як у моделі, всі форми на місці. Крім того, що працювала в кав’ярні, дівчина була письменницею — творча натура, яка всюди шукає натхнення.

Щодня вона прокидалася не пізніше п’ятої ранку. Це був певний режим: прокинутися й умитися, заварити каву в турці, дістати книжку, зустріти сонце з чашкою ароматної кави в руках і книжкою на колінах, сидячи на підвіконні. Знайти натхнення у світанку, погодувати кішку й бігти на роботу з прекрасним настроєм.

Сьогодні все було не так… Будильник не продзвонив, тому Аля прокинулася не як завжди, а о сьомій ранку. Вона пропустила світанок, кава «втекла» з турки, книжка зникла невідомо куди, а кішка, наче скажена, всю ніч бігала по квартирі.

— Чорт, невже я проспала? — зі страхом в очах дивилася на годинник Аля й розуміла, що день піде шкереберть...

— Мяууу, — біля ліжка з’явилася Еллі, яка всю ніч, немов навіжена, бігала й кусала дівчину за пальці.

— Що ти прилізла, бешкетнице? Зголодніла? Ну звичайно, якщо всю ніч не могла всидіти на місці, — погладила дівчина кішку.

— Мррр, — Еллі радісно вигнулась і побігла до своєї миски.

— Чорт, я ж запізнююсь! — Аля вскочила з ліжка й побігла на кухню, дорогою насипаючи корм Еллі.

— Хруп-хруп, — тільки й чутно було від кішки.

— Смачного тобі, а я от сьогодні все проспала... Так, спочатку кава. — Аля поставила турку на плиту, і не встигла й оком змигнути, як кава почала втікати. — Та що ж це таке...

Кава вийшла з-під контролю. Може, встигну почитати, — подумала дівчина, але доля сьогодні була явно не на її боці. Її улюблена книга Емми Скотт «Серед тисячі слів» зникла невідомим чином — напевно, Еллі вночі десь її посунула.

З не надто хорошим настроєм і без натхнення Аля побігла на роботу. Їдучи в автобусі, вона слухала пісню «Будь мені кимось» — як не як, дівчина любила лірику.

— Дівчино, за проїзд оплачуємо, — звернувся водій.

Аля так заслухалась і задумалась, що ледь не проїхала «зайцем».

— Ой, вибачте, сьогодні явно не мій день, усе йде не за планом... — розгублено сказала вона й подала гроші за проїзд.

— Не переймайтеся, все буде добре. Зазвичай день може погано початися, але чудово завершитися. Не сумуйте, — посміхнувся до Алі чоловік.

— Напевно, ви маєте рацію. Дякую! Гарного дня, — відповіла вона. Вона знала цього чоловіка — їздила щодня цим автобусом, але сьогодні він був куди балакучішим, ніж зазвичай.

— Дякую, міс, і вам, — чоловік пішов далі до пасажирів, а вона залишилася біля вікна наодинці з музикою.

На годиннику — без п’ятнадцяти дев’ять. Робочий день Алі починається о дев’ятій ранку. Зазвичай вона приходила на годину раніше, щоб усе підготувати, але не сьогодні. Всесвіт, здається, був проти того, щоб день був звичним.

Збентежена й роздратована, вона пулею промчала в роздягальню, мало не збивши свою подругу Кет з ніг.

— Привіт, дорогенька! Ти сьогодні щось пізно, — сказала офіціантка з кав’ярні.

— Кет, привіт, люба. Не повіриш — уперше проспала, навіть кави не встигла випити, — казала вона на ходу, одягаючи фартух і витираючи кавові апарати.

— Ого! Якщо вже наша Аля проспала, то Земля, напевно, зробила сьогодні не один, а цілих два оберти навколо осі, — жартував Том, обіймаючи офіціантку.

— Том, ну ти зі своїми жартами... Колись дістанеш Алю, і вона тобі в каву перцю додасть, а я допоможу, — Кет вщипнула хлопця, а він надіслав їй повітряний поцілунок.

— Бачу, історія кохання в нашій кав’ярні все ще не зрушила з місця. Чому б вам просто не зійтися? — сказала Аля. Хлопець штовхнув її, сміючись, а Кет показала язика, як дитина.

— Скажи ще, які в мене можуть бути стосунки з цією дитиною? Ей, стоп! А сама коли собі бойфренда знайдеш? — вчасно переключився хлопець на Алю й показав язика у відповідь Кет.

— Ну все, почалося… Усім гарного дня! Мені ще чашки витирати треба, — вміло уникнула теми Аля й побігла готувати все для роботи.

Ранок був жахливий, день — теж не найкращий, але вже трохи кращий. Постійні клієнти дякували за смачну каву й робили дівчині компліменти. Вона посміхалася, і ця посмішка додавала каві й кав’ярні додаткових балів успіху.

За дві години до завершення зміни в кав’ярні з’явився хлопець. Досить красивий: високий брюнет із гарною поставою й тембром голосу таким, що будь-яка дівчина просто «танула» б від нього. Там було все. Але найкращим виявилось те, що влучило просто в серце — він картавив. Це було мило, і саме це Аля обожнювала.

— Добрий день. Мені, будь ласка, американо з молоком, без цукру, — сказав він, а дівчина вже була в захваті.

— Добрий день. Добре, очікуйте на замовлення за столиком, — промовила вона, як завжди, з усмішкою.