Він в світ прийшов, та світ Його відкинув.
Він Світлом був, та хто Його побачив?
Своїм життям прийшов спасти людину.
А світ Йому за це хрестом віддячив.
Ісус навчав, зціляв і воскрешав.
Давав любов і віру, і спасіння.
Але прадавній змій, старий удав,
Розбурхав гордість, ненависть й гоніння.
Його схопили, кинули в в’язницю
З самого Бога глумились і били!
Ісуса, мов грабіжника чи вбивцю
До смерті на Голгофі присудили.
Вінком терновим голову покрили, -
Таку Земля дала Йому корону!
«в пошану» обплювали і побили
На кам’яній долівці, замість трону.
І до стовпа ганебно прив’язали.
Свистів батіг в повітрі, і на тілі
Криваві рани з плоттю виривали
Вже нелюдські серця закам’янілі.
А далі – хрест, і ще чиїсь життя
Для Бога куплені Його святою кров’ю.
Ісус іде на смерть, не поспіша,
Щоб ще когось спасти Свою любов’ю.
І кожен цвях, і спис поміж ребер,
І напис зверху, й кожна крапля крові,
Говорять нам: «Христос за вас помер,
Щоб вас спасти, пожертвував Собою!»
Така ціна спасіння і Небес –
Нестерпні, непосильні Божі муки.
Але, ще й досі той Голгофський хрест
Підносять злі, гріховні наші руки!