Любов Христа
Життя прожить
О, людство, я звертаюся до тебе,
Народе нерозумний, - зупинись!
Поглянь, що діє розум твій для тебе,
Поглянь: до смерті залишилась тільки мить!
Поглянь, що сталося із нашою Землею.
Поглянь, як закривавлена вона.
Як познущалось, людство, ти над нею.
Вона ж лише мовчить, вона - німа.
Та одзоветься, скине свої пута.
Вона промовить людству, закричить.
Тоді вона буде тобой почута.
Та буде пізно, бо до смерті тільки мить!
Я жив, як всі, нічим не турбувався,
Я жив, як всі, і в радості, й в журбі.
Я вчивсь, я працював, я усміхався.
Все було байдуже мені, як і тобі.
Минали дні, спливали рік за роком.
Пройшло дитинство, й юність пробіжить.
До смерті наближаюсь крок за кроком.
І от… до неї залишилась тільки мить!
Тоді я зупинюсь, я оглянуся,
Подивлюсь, як прожите мной життя.
Тоді я правді в очі подивлюся.
І я вжахнуся від того буття,
Що я побачу в тих очах сумних.
Невже. Це я так міг життя прожить?
Прожиті марно роки будуть в них.
Та буде пізно, бо до смерті тільки мить!
Тож, поки я ще юний, молодий,
Повинен я звернутися до Бога.
Щоб в час, коли я буду вже старий,
У мене виправдатись була змога.
Щоб я із гордістю сказати зміг тоді,
Що гідно зміг життя своє прожить.
І вже я не злякаюся тоді, -
Не буде пізно! Хоч до смерті тільки мить!
#1452 в Різне
#311 в Поезія
#929 в Молодіжна проза
Відредаговано: 05.02.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
