Вони побачились у парку
Неначе вперше у житті
Влюбились двоє в самоті
Вони не знали ще такого
Такого щастя золотого
Такої радості страшної
Бо закохались ті обоє
І разом всюди були разом
І разом все у них було,
Не було в світі ще такого щастя
Як в тих обох на самоті.
Але як раз вона продалась
За торбу перснів золотих
То він із жаху побивався
І сильно мстити він поклявся
За те кохання що було
Що не відроде вже ніхто.
І взявши він холодну зброю
Наніс удар
І вбив.
Отак кохання ми не ціним
І щастям ми земним не жиєм
Отак за гроші продаємся
А потім з зброєю ми бємся.
Відредаговано: 17.01.2025