Забуте в серці

Я стояла навпроти нього, навпроти людини, яку я любила так довго і так безнадійно. Моє перше кохання - Володя, навіть його ім'я заставляло пропускати моє серце удар. Я ще досі пам'ятаю кожну ямочку на його щоках, кожну родинку на його тілі, кожен рух його рук і його карі очі. Це були ті очі в яких я готова була розтанути в любий момент і забути про все на всіті. Здавалося, що все навкруги зупинилося і стоїмо тільки ми.

- Він використовує тебе.- його слова, які зразу заставили вернутися мене на землю.

- Про що ти говориш? - єдине, що я змогла сказати в розгубленості.

- Твій хлопець, він тебе використовує щоб забути її, забути свою бувшу дівчину - ці слова просто врізали мені вуха. На долю хвилини я забула про свого хлопця, про відносини, про відповідальність. Але частинка мужності дала про себе знати в ту секунду.

- Яка твоя справа, що він від мене хоче? Я вже давно в відносинах і хлопець в мене чудовий. Я сама щасливіша людина людина на землі. А що в нас в відносилах тебе це має не хвилювати! - після цього я опустила свій погляд чекаючи на його відступлення.

- Ти все ще любиш мене - моє серце забилося частіше, розум почав туматись а думки розійшлися.

- Я давно хотів тобі сказати.- продовжив він. - Що твій хлопець тебе обнімає, слідкує за тобою, водить у кіно заради неї. Він завжди про неї говорить, я не правий? Кожен раз як ти ходиш, як ти посміхаєшся, як ти одягаєшся він згадує про неї, про свою бувшу - після кожного слова румянець на його щоках ставав все більше виразнішим, а знервований його стан можна було пабачити по його бігаючому погляді. Я знала що він правий, його кожне слово просто було взято з мого серця.

- І ти тоже його використовуєш. - продовжив він, після чого я нахмурила свій погляд на ньому. Але здавалося, що він не звертав уваги на нього.- Ти не любиш його.

- Вистачає.- перебила його я. - Я не знаю про що ти говориш, але знаю що більше в нас нема спільної теми для розмови.

- Ти ще думаєш про мене, я це відчуваю.- він почав наближатися до мене повільним кроком. Я розгубилася. Всередині я все ще була тією маленькою наївною дівчинкою, яка вірила у перше кохання. Він ніжно взяв мене за руку. По тілі побігли мурашки, дихання стало частішим. Повільно він почав нахилятися до мого лиця сконцентрувавши погляд на моїх губах і я повільно почала закривати очі.

- Ні! - крикнула я і різко відштовхнула його від себе.- Ти не правий. Кохання не виріщує всі проблеми. Це тільки початок праці, початок зміни двох, це повага. Я не збираюся більше поступати як раніше, не збираюся підстроюватися під свої почуття і емоції. - емоції, почуття, переживання все почало виходити зсередини, кожна думка,яка так довго зберігалася в моєму серці нарешті була висказана мною.

- Де ти був. - після паузи продовжила я.- Де ти був, коли був мені так потрібний? Коли я надіялась і вірила без тебе. Я навчилася вставати без тебе, іти далі без тебе і будувати майбутнє без тебе.

- Ти не дивився на мене, не йшов назустріч коли я йшла.- комок в горлі не давав мені говорити далі.

- Все змінилося коли я зустріла людину яка людить мене.- я почала робити повільні кроки назад. - Я відчула, що означає бути любимою, бажаною. Тоді я зрозуміла, що не любила тебе, але жила у нафантазованому створеному світі, де  сама стараюся і ніхто більше.

- Не приходь до мене і не говори більше зі мною.- це останнє що я сказала. Повільні кроки в іншу сторону ставали все швидчими і швидчими. Я почала бігти не чуючи землі під ногами. Я не хотіла більше його бачити, не хотіла чути цих слів, не хотіла більше нічого знати.

Я зупинилася біля річки. Там де найбільше згадок, і забутих речей. Присівши біля дерева я хотіла заспокоїтися, але відчула як очі наповнюються слізьми. Чудовий краєвид почав розпливатися, а сьози капали на ноги. Я не хотіла плакати, але серце рішило інакше.