РОЗДІЛ 9

Сніданок був просто неймовірний!

Можливо через те, що я нормально не їла цілу добу, і зголодніла, немов вовчиця, чи через те, що я уперше їла в такому чарівному місці, але мені здавалося, що я у житті не пробувала нічого смачнішого. Їжа мені настільки сподобалася, що я не втримуюся й пишу Лесі:

Відгуки не брешуть, місцева кухня справді вражає!

Не впевнена, що зможу знову їсти піццу з буфету(

Відповідь надходить за хвилину:

Не кажи цього( Хто ще буде ходити туди зі мною?

А як щодо твого нового хлопця?

Я пам ‘ятаю про те, як Леся намагалася обійти цю тему минулого разу, й усередині з'являється неприємне передчуття. Я звикла до того, що хлопці розчаровують Лесю один за одним, але не до того, що вона зі мною цим не ділиться.

Сподіваюся, вона не потрапила в халепу.

Навіть не згадуй про нього(

Отримавши відповідь, я суплюся, й відчуваю як весь позитивний настрій сходить нанівець. Я гадки не мала, що між ними сталося, але вже була готова власноруч захищати подругу.

Що трапилося? Він щось накоїв?

Я чекаю на відповідь декілька хвилин, перш ніж мій телефон знову вібрує, й повідомлення починають сипатися на мене, немов з рогу достатку:

Не знаю, Уль(

Я сама нічого не розумію((

Там, у клубі, я була певна, що ми цілувалися.

Усе було казково, і я не могла дочекатися нашої наступної зустрічі

Але я не бачила його у спортзалі декілька тижнів.

Наша спільна знайома розповіла, що його зараз немає в місті, а ще з’ясувалося, що того дня він був в іншій масці(

Я сиджу майже хвилину, розгублено кліпаючи очима, й намагаючись перетравити цю інформацію, перш ніж відповісти:

Як це?

А з ким ти тоді цілувалася?

Хотіла б я знати(

Найгірше в цьому те, що відтоді я не можу викинути того незнайомця з голови, і гадки не маю хто він в біса такий(

В мене був найкращий поцілунок у житті, із хлопцем, якого я більше ніколи не побачу((

Співчуваю(

Я навіть не знаю, як ще на це відповісти, щоб її не образити. Не писати ж, що я її попереджала, що його буде складно впізнати у масці? Хоча я і мала рацію.

Все ж таки відмовитися від запрошення того хлопця було правильним рішенням. 

Нічого, ти мала рацію, коли казала, що я не зможу його впізнати(

Мабуть хлопець із спортзалу просто був не той самий.

Мабуть.

Зітхнувши, я відкладаю телефон, й потираю скроні. Таке могло статися тільки з Лесею.

Іноді наші спільні знайомі не розуміли, як ми можемо дружити.

Ми з нею справді дуже різні. Не лише у тому, що стосується відносин. У нас різні захоплення та різні сфери діяльності.

Я люблю сидіти вдома та дивитися дорами, вона полюбляє спорт, прогулянки та усіляки місця скупчення людей. Я мрію стати редактором, а вона — фінансовий аналітік. Але в мене ніколи не було ближчої подруги за неї.

Леся була поряд зі мною в найскрутніші часи, які точно перетнули межу з написом “кепсько”. Коли батько захворів, вона майже тиждень провела зі мною у лікарні. Коли мій колишній зрадив мене у день весілля, вона цілий день допомогала мені обдзвонювати усіх запрошених, щоб повідомити, що весілля не буде, бо мій наречений — козел та зрадник. І таких днів була ціла купа. Деякі з них я навіть не можу пригадати.

Наша дружба почалася вже дуже давно, й з тих пір ми піклувалися одна про одну. Хоча інколи мені й було важко її зрозуміти.

Я довго думала, чи розповісти їй про те, що ми з босом зупинилися в одному номері, й врешті решт вирішила не розповідати. Принаймні поки що. Я не хотіла, щоб вона підіймала гвалт, шукаючи у цьому те, чого немає. 

Щодо боса, спочатку він пропонує мені зайняти спальну кімнату, але я відмовляюся, як і збиралася з самого початку.

— Ти впевнена? — питає він, і я киваю.

— Так. На дивані тобі буде незручно. До того ж ця кімната анітрохи не  гірша. Мені цього достатньо.

Це правда. Єдиний мінус у тому, що вхід до ванної кімнати знаходиться у спальні. Тож кожного разу заходячи чи виходячи з неї мені доведеться проходити повз нього.

Хоча в інакшому разі проходити повз мене довелося б вже йому, тож ми бачилися б в будь-якому разі.

— Що ж, добре. До конференції ще є час, тож, якщо бажаєш, можна трохи прогулятися територією готелю.

Зазвичай я не віддаю перевагу прогулянкам, але впевнена, що тут є багато чого цікавого, тому погоджуюся раніше, ніж усвідомлюю, що він пропонує піти разом.

Після душу я переодяглася, тому маю більш-менш пристойний вигляд. Хоча я все ще далека від тутешньої розкоші. У такому місці уявляєш чоловіків в костюмах або обладунках, та жінок в розкішних сукнях, але ніяк не в офісному одязі, купленому по знижці, як у моєму випадку. Через це я почуваюся так, немов не маю права тут знаходитися, але все одно не можу припинити роздивлятися навколо.