Є дзвінки, які нічого не змінюють.
Є ті, що змушують усміхнутись.
А є такі, від яких серце
Завмирає ще до першого слова.
Я завжди боялася невідомих номерів.
Боялася почути не твій голос.
Боялася, що одного дня
Мені доведеться вчитися жити без тебе.
І щоразу, коли телефон мовчав,
Я сама вигадувала катастрофи.
Бо любов іноді настільки велика,
Що страх стає її тінню.
Ти цього майже не помічав.
А я щодня жила між надією і тривогою,
Молючись лише про одне —
Щоб кожен твій день закінчувався вдома.
#5601 в Любовні романи
#1232 в Короткий любовний роман
#102 в Не художня література
Відредаговано: 26.07.2026