« Любов, що навчилася боятися»

ДЗВІНОК

Є дзвінки, які нічого не змінюють.

Є ті, що змушують усміхнутись.

А є такі, від яких серце

Завмирає ще до першого слова.

 

Я завжди боялася невідомих номерів.

Боялася почути не твій голос.

Боялася, що одного дня

Мені доведеться вчитися жити без тебе.

 

І щоразу, коли телефон мовчав,

Я сама вигадувала катастрофи.

Бо любов іноді настільки велика,

Що страх стає її тінню.

 

Ти цього майже не помічав.

А я щодня жила між надією і тривогою,

Молючись лише про одне —

Щоб кожен твій день закінчувався вдома.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше