Коли ти зникав із поля зору,
Світ ніби втрачав свої кольори.
Я дивилася у вікно щохвилини,
Наче могла повернути тебе поглядом.
Телефон ставав важчим за камінь,
А тиша — голоснішою за грім.
Кожен звук здавався надією,
Кожна хвилина — окремою вічністю.
Ти повертався й усміхався,
Навіть не знаючи, що сталося зі мною.
А я мовчала, приховуючи страх,
Бо не хотіла здатися слабкою.
Лише тепер розумію:
Любов іноді починається там,
Де серце вперше боїться
Втратити людину назавжди.
#4706 в Любовні романи
#1035 в Короткий любовний роман
#62 в Не художня література
Відредаговано: 26.07.2026