« Любов, що навчилася боятися»

КОЛИ ТИ ЗНИКАВ

Коли ти зникав із поля зору,

Світ ніби втрачав свої кольори.

Я дивилася у вікно щохвилини,

Наче могла повернути тебе поглядом.

 

Телефон ставав важчим за камінь,

А тиша — голоснішою за грім.

Кожен звук здавався надією,

Кожна хвилина — окремою вічністю.

 

Ти повертався й усміхався,

Навіть не знаючи, що сталося зі мною.

А я мовчала, приховуючи страх,

Бо не хотіла здатися слабкою.

 

Лише тепер розумію:

Любов іноді починається там,

Де серце вперше боїться

Втратити людину назавжди.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше