Перші зйомки та перші італійські вечори

Вранці, щойно Амелія прокинулася й нагодувала маленьку Ізабеллу, у двері подзвонили. Представник агентства повідомив, що її чекають на зйомках неподалік від міста, де вони зупинилися.

Амелія трохи розгубилася, але не заперечувала:

— Гаразд. Тільки дайте мені хвилин тридцять-шістьдесят, щоб поснідати, одягнутися й підготуватися. 

— Звісно, у вас є дві години. Потім я заїду, — відповів чоловік.

— Добре, дякую. До зустрічі.

— До побачення, — сказав він і зачинив двері.

Амелія одразу пішла до душу. Пів години — і вона вже була готова: висушила волосся, поснідала, вдягнула елегантну рожеву сукню й туфлі, зробила зачіску та легкий макіяж. І саме тоді знову пролунав дзвінок у двері.

— Ого, ви виглядаєте чудово! Це ідеально підходить для сьогоднішньої зйомки. Ви готові? Нам час вирушати.

— Так, звісно, — відповіла Амелія.

Вона підійшла до Алекса, який ще спав, ніжно поцілувала його й, переконавшись, що Ізабелла теж спокійно спить, тихо зачинила двері за собою. Уже в машині вона написала коханому:

"Коханий, як прокинешся, не хвилюйся — я на зйомках. Коли зможу, напишу або подзвоню. Люблю тебе!"

Зйомки проходили на надзвичайно красивій локації, яка вразила Амелію до глибини душі. Вона ніколи раніше не бачила нічого подібного. Усе минуло чудово, і після роботи її відвезли назад до готелю.

 — Дякую за підвіз. До завтра, — попрощалася вона й вийшла з машини.

Та щойно відчинила двері до номера, як застала там Алекса з величезним букетом квітів.

— Привіт, кицю. Це тобі. Я скучив, — промовив він.

Амелія ледь не розплакалася від щастя:

— Ого, дякую! Вони неймовірно гарні!

— Як і ти, — усміхнувся Алекс. — Люблю тебе.

— І я тебе. А як наша маленька? Ще спить?

— Ні, грається в дитячій кімнаті.

— Гаразд. А зараз ходи, поїмо. Я приготував вечерю, — запропонував він.

— З радістю, я страшенно зголодніла, — засміялася Амелія.

Вони сіли вечеряти. Скуштувавши, Амелія сказала:

— Коханий, це дуже смачно! Дякую тобі. Я тебе люблю.

— І я тебе, кицю. Я старався, — відповів він.

Після вечері Амелія запитала:

— Коханий, а не хочеш сьогодні прогулятися по Італії?

— Чому б і ні? — погодився Алекс.

Увечері вони вирушили гуляти містом усією сім’єю. Красиві вулички, тепле повітря й нові враження зробили прогулянку чарівною. Повернувшись, вони нагодували Ізабеллу, викупали її та вклали спати. Потім по черзі сходили до душу й самі відправилися відпочивати.

Так завершився їхній день — щасливий і повний кохання.