За кілька місяців після того, як Амелії запропонували стати моделлю, агентство зробило їй нову пропозицію — переїхати на деякий час до Італії. Амелія відповіла, що подумає.
Повернувшись додому, вона нагодувала маленьку Ізабеллу, поклала її спати й звернулася до Алекса:
— Коханий, нам потрібно серйозно поговорити.
Алекс насторожився й, відчуваючи страх втратити її, запитав:
— Що сталося, кицю? Це щось серйозне?
Амелія помітила його наляканий погляд і лагідно усміхнулася:
— Не бійся, котику. Це не надто серйозно, але мені потрібна твоя думка. Я не знаю, як краще вчинити.
Заспокоївшись, Алекс відповів:
— Добре. То що трапилось?
— Модельне агентство запропонувало мені переїхати на деякий час до Італії. Але я не можу…
— Чому? — здивувався він.
— Через Ізабеллу. Вона ще зовсім маленька, їй потрібна я.
Алекс замислився, а тоді сказав:
— А що, як поїхати всією сім’єю? Ти запитувала про таку можливість?
— Я й забула про це… Завтра обов’язково спитаю. Дякую тобі, коханий.
Наступного дня Амелія в агентстві дійсно поцікавилася тим, що порадив Алекс. Їй відповіли, що вона може взяти з собою родину.
Щаслива, вона повернулася додому:
— Коханий, я вже вдома! — радісно промовила Амелія.
Алекс, тримаючи на руках Ізабеллу, підійшов до неї, поцілував і нетерпляче запитав:
— Що там сказали в агентстві?
Дівчина трохи потягнула інтригу:
— Ну… все складно… Жартую! Вони дозволили поїхати з вами.
Вони обоє були безмежно раді. Лише маленька Ізабелла ще не могла усвідомити, що чекає їх попереду.
— Отже, — сказала Амелія, — ми відправимось до Італії через два місяці.
— Добре, кохана, — відповів Алекс.
Їхнє життя дедалі більше нагадувало казку — і ця казка тільки починалася, бо попереду їх чекали нові мрії, подорожі й маленькі сімейні дива.