Сльози і тіні минулого

Після слів дідуся Амелія задумалась і почала плакати. Алекс не міг не помітити цього, тому                                 ніжно обійняв її і запитав:                       — Кицюня, чому ти так раптово засумувала?

Йому було дуже шкода кохану, але наступні слова Амелії глибоко засмутили і навіть шокували його: — Розумієш… вона була мені як мати. Вона любила мене більше за всіх. Їй було байдуже, які у мене оцінки. Коли я плакала, вона витирала мої сльози, тоді як мама сварила мене за емоції. Саме тому моя бабуся була для мене найкращою у світі… 

Амелія просто сиділа й плакала, згадуючи її, а Алекс не міг нічого сказати, бо боявся лише ще більше її образити. Тому він тихо сів поруч і ніжно обійняв її. Вона поклала голову на його плече і більше нічого не казала.

Вони так просиділи приблизно пів години, після чого поїхали додому. День був насичений, але завтра знову університет, тож вирішили трохи відпочити і відірватися на повну. Вони пішли на дискотеку, веселилися, танцювали... 

Раптом до Амелії підійшов колишній друг Алекса — Денис, який хотів її образити. Він був п’яний, і           дівчина сильно злякалася. Проте з холодним і                               рішучим голосом запитала:                     — Що тобі треба?

                                    Він відповів:                                   — Чого ти добилася, посадивши мене за ґрати? Ти думала, я здамся? Ні. Не питай, як мене так швидко випустили — я втік. І ще я дізнався, що ти тут, приїхала сюди. А твою “ту штуку” я викинув. Тоді не закінчив — закінчу зараз. І ніхто мені не завадить.