День, що змінив усе

Наступного дня в університеті, просто посеред коридору, до Алекса підійшли хлопці. Один із них, той самий, що напередодні кинув образливі слова, зупинився поруч і трохи зніяковіло промовив: 

— Алексе... пробач мене. Я... Погарячкував. Не знаю, що на мене найшло. Ти правий, я не мав жодного права так говорити про твою дівчину. Я був дурнем. Пробач. 

В голові у Алекса промайнула думка: Ну звісно. Амелія, як завжди, була права. Але вголос він відповів спокійно, хоча й з притиском: 

— Ага. Ще раз таке буде — забудеш, як тебе звати. Обіцяю. Але... я пробачаю. Все гаразд. 

Хлопці потисли руки, і вже за кілька хвилин вони разом ішли коридорами університету, сміючись та обговорюючи плани на пари. Тим часом Амелія ходила зі Стейсі. Вони не втомлювалися ділитися всім, що накопичилося за літо: від новин до мрій.

Коли ввечері подружжя повернулося додому, шалено втомлені, але щасливі, вони вирішили влаштувати собі затишний вечір. Набрали різних смаколиків, запалили свічки й увімкнули романтичний фільм, що давно хотіли переглянути.

Після перегляду, надихнувшись атмосферою, Амелія відкрила свій блокнот і спробувала написати перші рядки до майбутньої книги. Слова складалися легко — ніби хтось нашіптував їй історію. Алекс мовчки дивився на неї, не заважаючи, просто щасливо всміхаючись, що поруч із ним така сильна і творча дівчина.

Минуло два місяці, і рукопис був завершений. Амелія наважилась — відправила книгу на продаж. І сталося диво: історія юної авторки полонила серця мільйонів. Люди по всьому світу читали її з захопленням, а рідні й друзі підтримували Амелію з усіх сил.

Це була не просто книга — це була частинка її душі. І саме тому вона знайшла свій шлях до інших.