Друзі, що не знають справжнього кохання

Майже наприкінці навчального дня обручку на пальці Алекса помітили і його друзі. Один із них, киваючи в бік руки, запитав:

— Чувак, а це що?

 Алекс злегка посміхнувся і спокійно відповів:

— Це? Я одружився з Амелією. Тепер вона — моя дружина.

Хлопці переглянулись і засміялися:

— Ну ти крутий, звісно. А коли збираєшся її кинути?

Їхні слова звучали зухвало, як жарт, але Алекс сприйняв їх серйозно. В його очах з’явився холодний блиск.

— Що? Друзі, я все розумію, але я з нею не заради приколу. Я кохаю її. І вона буде моєю завжди.

Один із хлопців знизав плечима:

— Ясно, чувак. Кинув нас заради якоїсь баби. 

Алекс різко змінився в обличчі, його голос став жорстким: 

— По-перше, не підвищуй на мене тон. Я вас не кидав. А по-друге, не смій називати її "бабою". Вона моя кохана. І якщо ще раз почую щось подібне, не подивлюсь, що ти мій друг. 

Той мовчки розвернувся і пішов, залишивши Алекса з гірким присмаком розчарування. Коли вони з Амелією повернулися додому, Алекс був напружений і мовчазний. Амелія швидко це помітила. 

— Коханий, що сталося? Ти якийсь засмучений.

— Нічого, кицю, все добре. Просто посварився з хлопцями. 

— Ой, а через що?

— Там дурниця, забудь. Все мине. 

Амелія подивилася на нього з розумінням, але вирішила не тиснути. Тихо сказала:

— А може, підемо погуляємо трохи? Розвієшся.

Алекс не мав настрою, але не хотів виливати злість на ту, кого кохав понад усе.

— Так, сонце. Ходімо.

Прогулянка вийшла чудовою. Свіже повітря, спокій, розмови — все допомогло Алексу трохи забути про прикрий інцидент. Коли повернулися додому, вирішили поговорити по душах. 

Амелія тихо промовила:

— Розкажи мені, що сталося. Я хочу знати правду.

Алекс видихнув і розповів усе:

— Та там Вітька підійшов, почав жартувати, мовляв, коли я тебе покину. Я сказав, що ніколи. А він: "Ясно, ти нас кинув заради якоїсь баби". Я, чесно, ледь стримався, був готовий вдарити. Попередив, що ще раз — і не подивлюсь, хто він мені. Ось чому був такий злий. 

Амелія уважно слухала. Потім спокійно і твердо відповіла:

— Забий на них. Не варті вони твоїх емоцій. Те, що вони не розуміють, що таке справжнє кохання — їхня проблема. Вони це вони, а ти — це ти. Побачиш, ще вибачення просити будуть.

Алекс усміхнувся, відчуваючи полегшення.

— Ти права, кицю. Дякую, що підтримуєш. Я тебе дуже кохаю.

— І я тебе кохаю. Ми разом — і це головне.