Підготовка до весілля

Підготовка до весілля вирувала на повну. Кожен день був ніби біг у марафоні — приємно виснажливий, важливий, сповнений очікування. Амелія разом із мамою невтомно ходила по місту — приміряли весільні сукні, вибирали прикраси, тканини, деталі оформлення, обговорювали навіть найменші дрібнички.

З Алексом вони щодня сідали разом, пили чай або каву, брали в руки блокнот і розписували плани: яким буде їхнє весілля, якою буде перша подружня оселя, що станеться, якщо… дівчина завчасно завагітніє. Вони не боялись таких розмов. Навпаки — це було щиро й по-дорослому, без зайвих порад і тиску ззовні. Вони вирішували все разом — як справжні партнери.

І ось одного дня, коли, здавалося, вже всі весільні салони були переглянуті, Амелія увійшла в один із них і… завмерла. Сукня стояла перед нею, ніби чекала лише на неї — білосніжна, ніжна, з витонченим мереживом і легкою фатою, ніби створена для казки.

                                   — Це вона,                                            — прошепотіла Амелія.

Мама посміхнулася крізь сльози і кивнула. Сукня була куплена — та сама, єдина.

Вони також знайшли стиліста, який мав створити образ принцеси — зачіску, макіяж, манікюр — усе до дрібниць.

Тим часом 20 серпня наближалося. Залишалося два тижні… У повітрі витало хвилювання. Усі метушилися: гості, родичі, друзі. Готували столи, прикраси, музику, квіти… Амелія ледве встигала видихати.

Але попри все — молоді знаходили час одне для одного. Хоч на кілька хвилин вирватися з натовпу справ, обійнятися, погуляти по вечірньому місту, подивитися на зорі чи просто мовчки посидіти поруч. Іноді мовчання двох закоханих — це найсолодша мова на світі.

А тим часом — залишилося лише три дні. ТРИ. ДНІ.

Алекс, передчуваючи новий етап у їхньому житті, встиг заробити добру суму. На ці гроші він зняв для них невеличку, але затишну квартиру. Вона була маленькою — але в ній було головне: любов. А далі буде більше — після весілля він планував зібрати гроші й купити вже власне житло, велике і світле.

Попереду — новий розділ життя. І попри втому, клопоти й біганину — щастя було всюди. У кожній посмішці, у кожному погляді, в кожному "я тебе кохаю".