Заява до РАЦСу і підготовлення

Наступного ранку серце Амелії було переповнене емоціями — вона хотіла поділитися радістю з усім світом. Адже до цього знали лише рідні, а тепер цю новину мали почути всі, хто важливий для неї. Вона взяла до рук телефон і почала дзвонити: бабусям і дідусям, хресному й хресній, двоюрідним братам і сестрам. Кожен, хто чув її голос і слова «Я виходжу заміж», завмирав на мить, а потім — вибухав щастям, захопленням і благословеннями.

                 — Це неймовірно! —казали всі.                                        — Ти така молода, але в очах                         — справжня доросла любов. Ми щасливі за тебе!

Того ж дня вона зустрілася з Алексом. Вони довго гуляли, тримаючись за руки, мовби боялись розпустити — ніби все ще не вірили, що це реальність. Вони обговорювали деталі: і місце весілля, і свідків, і дату. Нарешті вирішили — через тиждень йдуть до РАЦСу подати заяву. В очах Алекса була ніжність, яку важко описати словами.

Та раптом Амелія помітила щось незвичне — у нього на щоках були сльози. Вона зупинилася й ніжно торкнулася його обличчя.

— Коть, ти чого?.. Усе добре? — тихо запитала вона, занепокоєна.

Алекс глибоко вдихнув і з усмішкою відповів:

— Так, кохана, все добре. Просто… я досі не вірю, що ти погодилась. Це щастя таке велике, що здається, я не заслуговую на нього. Я кохаю тебе, обожнюю тебе, ти — моє все...

Амелія посміхнулась крізь сльози й прошепотіла:

— А я кохаю тебе… дуже сильно. І завжди буду поряд.

Час летів швидко, і ось — тиждень минув, а разом з ним і той день, коли вони подали заяву до РАЦСу. Весілля було призначене на 20 серпня. Здавалося, до нього ще далеко, майже місяць, але для закоханих — це був один подих.

Після офіційної події вони з радістю повідомили всім близьким, і саме тоді мама Амелії вирішила — настав час готуватися. Почалися походи по салонах і магазинах, пошуки тієї єдиної сукні, фати, вибір зачіски, макіяжу, прикрас і, звісно, ідеального манікюру.

Вони знайшли стиліста, якого всі радили — найкращого в місті. Усе мало бути ідеальним — не менше, ніж їхня історія.

А стосунки з Алексом тим часом ставали лише глибшими, теплішими, сильнішими. У кожному його слові, у кожному жесті — була любов. Їхні серця билися в унісон, і весь світ здавався на мить справжнім казковим фільмом, у якому головні герої — вони.