пропозиціїя руки та серця

Вечір наближався — вулиці міста сяяли теплим світлом ліхтарів, вогники мерехтіли у вітринах, і в повітрі відчувалося щось особливе. Було восьма година, коли Амелії зав'язали очі, сказавши, що на неї чекає ще один сюрприз. Вона посміхалася, наївно гадаючи, що це буде торт чи якийсь подарунок. Вона навіть не підозрювала, що на неї чекає дещо більше… значно більше.

Алекс готував цей момент довго. Він вибрав каблучку, яку вважав ідеальною — тонку, витончену, з камінцем, який виблискував, наче зоря. А ще — букет зі 101 троянди. Він знав: усе має бути досконалим. На них чекало прикрашене місце — коло зі свічками, пелюстки троянд, викладені у формі серця. Справжня казка в реальному житті.

Коли вони підійшли, Амелію провели в центр цього чарівного кола. Хтось обережно зняв пов’язку з її очей. Вона кліпнула — і застигла. Перед нею стояв Алекс — на одному коліні, з коробочкою в руках і серцем, яке билося, здавалось, на весь світ.

— Киця, — тихо почав він, дивлячись прямо в її очі. — Ти сьогодні неймовірна. Ми пройшли разом багато. І я зрозумів — ти та, з ким я хочу прожити все життя. Я кохаю тебе більше, ніж слова здатні передати. І я хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Ти — мій вибір, моє серце, моя назавжди. Тож... скажи мені: ти вийдеш за мене?

Коробочка розкрилася, виблискуючи ніжною прикрасою, а в натовпі зависла тиша. Всі, хто зібрався поруч, затамували подих. Амелія стояла нерухомо. На мить їй здалося, що світ зупинився — таке відчуття буває лише раз у житті.

— Так... — прошепотіла вона, крізь сльози, з посмішкою. — Так, звісно, так!

Навколо пролунали вигуки радості. Хтось почав аплодувати, хтось витер сльози щастя. Алекс одягнув їй каблучку, встав, ніжно обійняв і вручив величезний букет троянд. Вони поцілувалися — щиро, без вагань, так, як цілуються лише ті, хто по-справжньому кохає.

— Гірко! — закричав хтось. — Ура молодим!

Цей вечір став початком нового розділу в їхній історії. Вони ще довго згадуватимуть його — як день, коли почалося справжнє доросле "ми". Після святкування всі роз’їхалися по домівках, а в серцях залишилося найголовніше — любов.