Подорож з коханим до Парижу

Наступного дня, після занять в університеті, батько Амелії несподівано запропонував прогулянку.

— Може, підемо вдвох на природу, трохи побудемо разом? — запитав він, поглядаючи на доньку.

— Чому б і ні, — з усмішкою відповіла Амелія. — Я тільки попереджу Алекса, щоб не хвилювався.

— Добре, я почекаю, — сказав батько.

Дівчина набрала коханого, коротко розповіла про плани. Алекс, як завжди, підтримав її та побажав гарно провести час. Вони з батьком вирушили до лісу — збирати гриби. День вийшов напрочуд теплим і затишним. Вони багато розмовляли, жартували, згадували минуле. Це був той рідкісний момент, коли між донькою й батьком не було ані натяку на незручність, лише справжнє порозуміння.

Наступного ранку Амелія прокинулась з особливим передчуттям — настав день подорожі. Вона зібрала валізу, перевірила документи, кілька разів усе передивилася, щоб нічого не забути. Мама весь час була поряд, турботливо допомагала, але не приховувала свого хвилювання.

— Дзвони мені щодня, добре? — тихо сказала вона, коли вже настав час прощатися.

— Обіцяю, мамо, — відповіла Амелія й міцно обійняла її.

Подорож пройшла спокійно. Вони успішно долетіли до Франції, і перш за все зняли невеличку, але затишну квартиру у Парижі. Після розпакування речей, не гаючи часу, вирушили до Ейфелевої вежі — саме туди мріяла потрапити Амелія.

Це був вечір, і коли вони нарешті дісталися до вежі, над містом уже поволі опускалась ніч. Париж загорявся мільйонами вогників, вулицями снував лагідний весняний вітер, що ніби нашіптував таємниці старовинного міста. З висоти відкривалася панорама, яка здавалася нереальною — мерехтливі ліхтарі, блиск машин, ритм нічного Парижа.

Вони стояли там, поруч, тримаючись за руки, смакували теплі круасани, сміялися, фотографувалися й просто мовчали — бо іноді мовчання говорить більше за слова.

А коли ніч остаточно обійняла місто, коли шум стих і Париж заговорив шепотом, Алекс і Амелія поцілувалися. Це був не просто поцілунок — це був момент, у якому злилися довіра, любов і мрія, що нарешті стала реальністю.

І хоча Париж побачив мільйони закоханих, саме ці двоє залишили в його нічному серці свій маленький, але щирий спогад — про любов, яка тільки починала розквітати.