Звичне життя та день народження Алекса

Далі все йшло по знайомому колу — навчання, прогулянки, вечори разом, щирі розмови, сміх і теплі обійми. Їхнє життя здавалося казкою, яка тривала з кожним днем дедалі довше. І ось настала зима — період, сповнений очікування дива, спокою і мрій. Почались зимові канікули, а разом з ними наближався особливий день — 4 грудня, день народження Алекса. Цього року йому виповнювалося 18.

Для Алекса це був не просто день — він знав, що вже зовсім скоро зможе зробити найважливіший крок у своєму житті. Його мрія — забрати Амелію до себе і почати з нею спільний шлях — ставала дедалі ближчою.

Святкувати цей день Алекс не хотів у великому колі. Він мріяв провести його лише з нею — зі своєю коханою. Саме тому він запропонував Амелії поїхати на один день до сусідньої області — Рівненської. Їхнім пунктом призначення став Тунель кохання — особливе місце, про яке ходять легенди, місце, де, кажуть, здійснюються найщиріші мрії закоханих.

Цей тунель простягався вздовж залізничної колії між селищами Клевань і Оржів. Майже чотири кілометри природної краси: дерева, що ніби сплелися в арку над колією, створювали магічну атмосферу, сповнену спокою і чогось казкового. Там завжди багато туристів, фотографів і, звісно, закоханих — і сьогодні в цій історії з'явилася ще одна пара, яка залишила там частинку свого серця.

Алекс завчасно підготувався: він замовив фотосесію в цьому чарівному місці. Амелія була в захваті. Вони гуляли тунелем, фотографувались, сміялись, і кожен кадр передавав усе те світло, яке жило між ними. Коли вони побачили результат — серце стискалося від щастя. Фотографії вийшли неймовірними: ніжними, живими, сповненими тепла й любові.

Цей день став не просто спогадом. Це був день, який закарбувався в їхній історії назавжди.