Знайомство Амелії з батьками Алекса

Побачивши фотографії, закохані були приємно здивовані — кадри вийшли неймовірно теплі, щирі й красиві. Весь той день залишив по собі відчуття чогось особливого. Здавалося, що кохання виблискує навіть на знімках.

Наступного дня після пар Алекс вирішив зробити ще один крок — познайомити Амелію зі своїми батьками. Він не попередив її заздалегідь, а просто заїхав до неї, як завжди. І тільки коли вона сіла в авто, він промовив:

— Маленька, ми сьогодні ввечері йдемо на вечерю. Я хочу тебе з кимось познайомити.

— З ким? — насторожено запитала дівчина.

— З моїми батьками.

Амелія помітно зніяковіла. Її обличчя зблідло, а в голосі з’явився тривожний відтінок:

— Котик, може, не треба?.. Мені страшно. А раптом я їм не сподобаюсь?

Алекс ніжно взяв її за руку й впевнено сказав:

— Кицюня, вони тебе точно приймуть. Але навіть якщо щось піде не так — я кохаю тебе, і це єдине, що має значення.

Дівчина глибоко вдихнула, подивилась йому в очі і, трохи вагаючись, відповіла:

— Гаразд. Я довіряю тобі. І... я тебе кохаю.

— А я тебе — ще сильніше! — промовив Алекс і поцілував її в чоло.

Вони вирушили на вечерю до ресторану, де вже чекали батьки хлопця. Як виявилося, ті були напрочуд приємними та щирими людьми. Вони зустріли Амелію з відкритістю й доброзичливістю. Напруга поступово розсіялась, і дівчина змогла розслабитися.

За вечерею вона багато розповідала — про себе, про Алекса, і, звісно, про їхнє кохання. В її словах було стільки щирості, що батьки Алекса не могли не усміхатися. Вони були приємно здивовані: не очікували побачити настільки теплі та глибокі почуття між молодими.

В той вечір не прозвучало жодного осуду чи підозри — лише підтримка й віра у їхнє майбутнє. Амелія поверталась додому з легкою душею й думкою: "Я все зробила правильно. Я на своєму місці."