Це був ідеальний, найкращий день народження в житті Амелії. Але це ще далеко не все.
Минуло кілька днів. Вони багато гуляли, сміялися, просто насолоджувалися часом разом. І ось одного дня Алекс вирішив зробити їй незабутній сюрприз. Він подарував їй великого плюшевого ведмедика та... 501 троянду. Амелія була вражена до глибини душі — її переповнювали емоції, вона не могла повірити, що це все для неї.
Коли вони зайшли до одного затишного будинку, між ними відбулося щось дуже інтимне та особисте. Це був перший раз для Амелії — вона точно знала це. Все залишилось без наслідків, і вона раділа, що все пройшло спокійно та безпечно.
Пізніше, сидячи поруч, Амелія зважилась заговорити: — Алексе...
— М? Щось трапилось, кицю? — запитав він стурбовано.
Вона трохи нервувала, але врешті вимовила: — Я вирішила. Я розумію, що не зможу постійно ховати тебе від мами й тата. Настав час вас познайомити.
Алекс здивувався: — Що?.. Але ж ти сама казала, що боїшся, як вони відреагують. Може, не варто?
Амелія на хвильку замислилася, а потім впевнено відповіла: — Я все вирішила. Мені вже сімнадцять. Я зможу постояти за себе. І в мене є ти. Якщо щось — ти мене захистиш, правда ж?
— Так, кицю... я захищу тебе від усього.
— Тільки вже пізно щось змінювати. Давай завтра, — сказала вона.
Він погодився. Вони попрощалися, обмінялися ніжним поцілунком і розійшлися по домівках.
Попри те, що Амелія знала — завтра настане важлива розмова, — цього вечора вона залишила подарунки від Алекса в Стейсі, прийшла додому й вирішила поговорити з мамою. Але та навіть не захотіла її слухати. "Ну й нехай", — подумала Амелія. — "Усе одно завтра все дізнається". І лягла спати з новими думками та відчуттям рішучості.