Перші ревнощі

Вони таки почали зустрічатися. Амелія хвилювалась, але це вже не зміниш. Стейсі була в повному шоці, коли дізналася, як усе сталося, і що тепер вони з Алексом — пара.

Амелія була щаслива. Вона знову почала добре вчитися. Її мама ще не знала про стосунки доньки з Алексом — і, швидше за все, навряд дізнається найближчим часом.

У школі її більше не ображали — вона ж тепер дівчина самого "короля школи". Алекс навіть захотів трохи змінити її імідж: купив їй новий одяг, прикраси. Йому було не шкода для неї нічого. Але, оскільки мама була проти подібного стилю, Амелія переодягалася вже в школі, а після занять — поверталася до звичного вигляду.

Оскільки Стейсі була найкращою подругою Амелії, вона познайомила її з Алексом, і тепер вони часто проводили час разом, гуляючи втрьох.

З часом у Амелії з’явилося відчуття ревнощів, і вона вирішила відверто поговорити з Алексом. Коли вони знову пішли гуляти, вона раптом зупинилася й сказала:

— Слухай, Алекс… Нам потрібно поговорити…

Він насторожився:

— Щось сталося? Ти якась налякана… Що трапилось, кицю?

— Я… я… я ревную тебе… — прошепотіла вона.

Алекс здивувався:

— Що? Чому? До кого, моя кицю?

— До всіх… До Стейсі, до всіх дівчат… Бо ти красивий, популярний, у тебе всі закохані…

Вона боялася, що після цього він від неї піде…

Алекс усміхнувся й обійняв її:

— Сонце, і що з того? По-перше, нехай собі будуть закохані скільки хочуть — мені, крім тебе, ніхто не потрібен, моя кицю. По-друге, ревнувати — це нормально. Але чому ти така злякана? Ти ніби справді когось боїшся…

Вона, тремтячи, відповіла:

— Алекс… Я боюся… Я боюся, що ти підеш до іншої. Що кинеш мене через те, що я тебе надто сильно ревную…

Ого, такого ще не було… — подумав він.

— Кицю, те, що ти ревнуєш — це нормально! Але повір: крім тебе, мені більше ніхто не потрібен. Мені навіть огидно дивитися на інших дівчат — я тобі клянуся!