Любов, що навчила бути собою.
Новенький однокласник, та сильна закоханість.
Минуло два роки. І якось у їхній клас прийшов новенький...
Він був настільки привабливий, що в нього закохалась майже вся школа. Усі — окрім Стейсі. Але згодом… навіть Амелія не встояла. Вона й сама не помітила, як серце почало битись сильніше щоразу, коли він проходив повз. Його звали Алекс.
Красивий. Харизматичний. Але — хуліган.
Амелія розуміла: її батьки ніколи не схвалили б такого хлопця. Та й він... Навряд чи колись зверне на неї увагу. Їй було боляче це усвідомлювати. Вона бачила, як Алекс міняє дівчат одну за одною — зваблює, а потім залишає. Деякі з них ще довго не могли оговтатися. І все ж… вона не могла нічого вдіяти з почуттями.
Минув рік, а її почуття не згасли. Вони лише міцнішали.
І от настав День святого Валентина. Амелія довго вагалась, але наважилася написати листа. Вона не вказала імені адресата — хотіла, щоб це була загадка. У листі вона вклала частинку своєї душі:
"Голубі очі твої - незрівнянної краси.
Твоя посмішка - ніжна, як весна.
А волосся - немов німб ангела.
Ти - серцеїд, і, здається, я впала.
Спяскравий, впевнений, яскравий...
Моя душа належить тобі.
Я хотіла б бути поруч,
Та знаю - я, мабуть, недостойна тебе..."
Амелія поклала листа у валентинкову коробку разом з іншими. Їй було страшно. Вона не знала, що станеться далі. Але тепер — усе залежало від долі...
#7525 в Любовні романи
#2979 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 26.08.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
