Розділ 34: Новий суперник

Стів

Годинник на телефоні миготів 5:45 ранку. Тренування почнеться за 15 хвилин. Я швидко застібнув спортивну кофту, накинув капюшон і вийшов у холодний ранковий туман. Вулиця ще спала, а я йшов із думками про вчорашню гру. Поразка досі палала в мені, але тепер це було не просто розчарування — це був виклик. Я повинен стати кращим.

Біля спортзалу вже чекала Мері. Вона тримала в руках термочашку з кавою, кутаючись у легку куртку. Побачивши мене, вона посміхнулася.

— О, навіть не спізнився. Вражаюче, — пожартувала вона.

Я гмикнув.

— Якщо ми хочемо перемагати, треба починати з дисципліни.

Ми зайшли всередину, і я одразу відчув, як мене огортає знайомий запах дерев'яного паркету й баскетбольного м'яча. Ми розігрілися, зробили кілька вправ на витривалість, і я помітив, що Мері не відстає. Вона бігала швидко, зосереджено, а її кидки ставали дедалі точнішими. Вона не просто прийшла мене підтримати — вона справді хотіла вдосконалюватися.

— Ти що, професійно займаєшся? — здивувався я після її чергового влучного триочкового.

— Просто добре вчуся у кращих, — підморгнула вона.

Я засміявся. Вона була неймовірною.

Мері

Коли я погодилася на ранкове тренування, то думала, що просто допоможу Стіву відволіктися. Але щойно ми зайшли до спортзалу, я відчула азарт. Я хотіла грати. Хотіла бути не просто підтримкою, а частиною цієї боротьби.

Стів працював на межі можливостей. Він кидав, відпрацьовував кожен рух, кожну комбінацію, і я бачила, що він не просто тренується — він змінюється. Він стає сильнішим.

— Думаю, у нас є шанс, — сказала я, ловлячи м'яч.

— Ми не просто маємо шанс. Ми виграємо, — впевнено відповів Стів.

І в той момент я повірила йому.

Стів

Тренер зібрав нас у залі перед вечірнім тренуванням. Він виглядав задоволеним, навіть трохи заінтригованим.

— У мене для вас новина, хлопці, — почав він, витримавши паузу. — До нас приєднається новий гравець. Знайомтеся — Алекс.

Двері відчинилися, і до зали впевненим кроком увійшов високий хлопець. Він не поспішав, рухався плавно, ніби вже відчував себе тут господарем. Його погляд швидко ковзнув по кожному з нас, оцінюючи, зважуючи. Це був не просто новачок. Це був гравець, який точно знав, чого хоче.

— Привіт, хлопці, — сказав він, посміхнувшись. Але його очі залишалися холодними, уважними.

Тренер поклав йому руку на плече.

— Алекс — сильний гравець, і я впевнений, що він допоможе нашій команді стати ще кращою, — сказав він.

Я схрестив руки на грудях, продовжуючи дивитися на новачка. Хто він насправді? Лідер чи суперник? Скоро дізнаємося. Я уважно оглянув його. Високий, атлетичний, і явно не новачок у грі. Тренер оголосив, що ми сьогодні будемо працювати в парах, і не дивно, що мене поставили з Алексом.

— Давай подивимося, хто кого, — сказав він, підкидаючи м’яч.

І ми почали. Алекс був швидким, технічним, і що найгірше — він знав, як грати на публіку. Тренер хвалив його кожен другий кидок, і в якийсь момент я відчув, що всі погляди звернені саме на нього. Але це ще не все.

На перерві я побачив, як Алекс підійшов до Мері.

— Ти підтримуєш команду, так? — його тон був непростий. Він знав, що я дивлюсь.

Мері кивнула, але помітно напружилась.

— Це круто. Думаю, я теж не проти такої підтримки, — сказав він і глянув просто на мене.

Я завмер. Це що, жарт? Він спеціально це робить?

Мері

Я не могла повірити своїм вухам. Алекс відкрито намагався зачепити Стіва, використовуючи мене. Але я не дала йому цього задоволення.

— Вибач, але я вже підтримую найкращого гравця, — відповіла я.

Алекс здивовано підняв брови.

Стів

Я очікував, що розлютіюсь, що захочу йому щось довести. Але коли почув відповідь Мері, я зрозумів, що мені не треба нічого доводити.

Я підійшов ближче, обійняв її за плечі й усміхнувся.

— У мене найкраща дівчина. І вона не просто підтримка. Вона частина нашої перемоги.

Алекс відверто не очікував такого повороту. Він думав, що зможе мене розлютити. Але замість цього я тільки відчув ще більше впевненості.

— Побачимося на полі, — сказав я і повернувся до гри.

Мені більше не потрібно було боротися за лідерство словами. Я доведу все своєю грою.