Розділ 12

Університет гудів, як вулик.
Сьогодні мала відбутися благодійна вечірка — офіційна подія, де збирали гроші для дитячого хокею.
Катя не хотіла йти, але її подруга Марта буквально витягнула її з кімнати.

— Ти маєш показати, що тобі байдуже, — сказала вона. — І виглядаєш ти, до речі, неймовірно.

Катя справді виглядала інакше: замість звичних джинсів — чорна сукня, легкі локони, ледь помітний блиск на губах.
Але всередині — все ще крихкий лід.

---

Коли вона зайшла в залу, там було людно.
Сміх, музика, блиск шампанського. І, звісно, Данило — у темному костюмі, серйозний, але з тим самим поглядом, що шукав тільки її.

Їхні очі зустрілися — і на мить усе довкола зникло.
Але не встиг він підійти, як між ними з’явилася Каріна.

— О, подивіться, хто прийшов, — її голос дзвенів, як крига. — Наша книжкова принцеса.
Люди обернулися. Катя застигла.

— Дивно бачити тебе тут, — продовжила Каріна, роблячи крок ближче. — Це ж не бібліотека. Тут не приймають «відмінно» за поведінку.

Навколо пролунали приглушені усмішки. Катя опустила очі, відчуваючи, як обличчя палає.

І саме в цей момент Данило зробив крок уперед.

— Досить, Каріно.

Вона підняла брови.
— О, ти заступаєшся за неї? Ти жартуєш?

— Не жартую, — його голос був холодний і різкий, як удар шайби. — Може, варто нагадати, що благодійний вечір — не місце для того, щоб принижувати інших.

Каріна здригнулася, але намагалася тримати маску.
— Ти змінюєшся, Даниле. Раніше ти знав, із ким стояти.

— Знаю і зараз, — сказав він твердо. — І стою там, де правда.

Він узяв Катю за руку — просто, відкрито, на очах у всіх.
— Бо вона — єдина, хто не грає.

У залі запала тиша.
І в цій тиші Катя вперше відчула, як щось тепле заливає груди. Гордість. Полегшення. Любов.

Каріна кинула на неї зневажливий погляд і, не кажучи ні слова, пішла.

---

Коли музика знову заграла, Данило нахилився до Каті.
— Ти в порядку?

— Тепер — так, — усміхнулася вона.

Він м’яко торкнувся її руки.
— Я ж казав — не словами, а вчинками.

Катя дивилася в його очі й знала: цього разу він не бреше.

---

Пізніше, коли вони танцювали повільний танець під м’яке світло гірлянд, вона шепнула:
— Знаєш, здається, я починаю розуміти, що означає «любов поза грою».

— Це коли ти для когось — більше, ніж перемога, — відповів він, і їхні лоби торкнулися.

А навколо ніби розтанув увесь світ.