Розділ 3

Катя нервово поправила окуляри й подивилася на годинник. Вона сиділа в бібліотеці, чекаючи свого «підопічного». Стіл був завалений книжками та конспектами — усе ретельно підготовлене для того, щоб навчити Данила хоч чогось.

Але він запізнювався вже пів години.

— І чому я погодилася на це? — пробурмотіла вона сама до себе, перекладаючи сторінки.

І тут гучні кроки пролунали біля дверей. Данило увійшов, ніби на льодову арену, — у спортивній куртці, з розкуйовдженим волоссям і усмішкою, яка свідчила, що він зовсім не почувається винним.

— Ну що, фея, готова зробити з мене генія літератури? — кинув він, кидаючи сумку на підлогу.

— По-перше, не називай мене «фея», — суворо відповіла Катя. — По-друге, якщо ти й надалі запізнюватимешся, з мене нічого не вийде.

— О, вийде, — зухвало підморгнув він. — Я вірю в тебе.

Катя стиснула зуби й простягнула йому книжку.

— Почнемо з «Гордість і упередження». Ти маєш прочитати хоча б кілька розділів.

Данило взяв книгу, полистав кілька сторінок і скривився.

— Стільки букв... Ти впевнена, що це взагалі про любов, а не про тортури?

— Це класика! — обурилася Катя. — А ти навіть дві сторінки не подужав!

Він засміявся, відкинувшись на стільці.

— Знаєш, у мене є краще уявлення про любов. Не потрібно ніяких книжок. Хочеш, я покажу?

Катя здригнулася, відчувши, як він нахиляється ближче. Його тепле дихання торкнулося її щоки, і серце почало битися швидше. Вона відсунулась, намагаючись зберегти холоднокровність.

— Ти взагалі сюди прийшов учитися чи фліртувати? — випалила вона.

— А можна і те, і інше? — Данило знову широко усміхнувся.

Катя закотила очі, але всередині відчула дивне тремтіння.
Вперше в житті вона не знала, чи зможе втримати рівновагу — адже поруч із цим нахабним хокеїстом крига в її серці починала танути.