Розділ 2

Наступного ранку Катя поспішала на лекцію з літератури. Вона завжди приходила раніше: любила займати своє улюблене місце біля вікна, діставати конспект і спокійно налаштовуватися на пару.

Але цього разу її очікував сюрприз.
На її місці сидів він.

Данило Мороз, розвалившись на стільці так, ніби був удома, вертів у руках ручку і щось малював у зошиті. Його спортивна куртка була кинута на спинку стільця, а на обличчі сяяла нахабна усмішка.

— Ти що тут робиш? — не витримала Катя.

— Сиджу, — просто відповів він, навіть не піднімаючи погляду.

— Це моє місце, — наполягла вона, стискаючи книжки в руках.

— Не бачу твого імені, — нарешті підняв очі Данило. — До речі, ти вчора була чудова. Так гарно злилася, коли я тебе збив. Може, зробимо це нашою традицією?

Його нахабний тон змусив Катю закипіти від злості.

— Ти... ти самозакоханий! — прошипіла вона.

— А ти вперта, — він підморгнув. — Подобається.

І саме в цю мить у аудиторію зайшов викладач.

— А, Мороз, добре, що прийшов, — сказав він. — Тобі варто підтягнути літературу, бо з твоїми оцінками на сесію можна навіть не розраховувати. Я призначаю тобі тьютора... — його погляд упав на Катю. — Левчук, ідеальний варіант.

Катя завмерла.

— Що? — вигукнула вона разом із Данилом.

— Так і є, — усміхнувся викладач. — Від сьогодні ви працюєте разом. Катерино, допоможеш нашому капітану хоча б раз у житті прочитати книгу до кінця.

Катя відчула, як земля пішла з-під ніг. Допомагати цьому нахабному бабієві?! Ні за що. Але викладач уже все вирішив.

Данило ж лише розтягнувся в усмішці.

— Виходить, книжкова фея тепер моя особиста наставниця, — прошепотів він їй, нахилившись ближче. — Це буде цікаво.

Катя з жахом зрозуміла: їхня війна тільки починається.