Розділ 1

Катерина сиділа в бібліотеці, загубившись серед товстих книжок і рукописних конспектів. Її світ був простим: навчання, кава з подругою й вечори з улюбленим романом у гуртожитку. Вона любила тишу, впорядкованість, і зовсім не розуміла, чому інші студенти витрачають час на вечірки чи спортивні матчі.

— Ти знову тут? — засміялася її подруга Оля, з’явившись із-за стелажа. — Сьогодні ж великий матч! Наш університет грає проти «Левів»! Усі йдуть!

— Я не фанатка хокею, — Катя знизала плечима. — Краще підготуюся до іспиту з літератури.

Вона й не здогадувалася, що вже за кілька годин їй доведеться змінити думку.

---

Того ж вечора університетський каток гудів від криків та свистків. На льоду сяяв Данило Мороз — високий, впевнений у собі капітан команди. Його кидки були точними, рухи — різкими, а усмішка змушувала дівчат на трибунах кричати ще голосніше. Він знав, що виглядає як з обкладинки спортивного журналу, і цілком цим користувався.

Після перемоги він підняв ключову шайбу й кинув її у натовп фанаток. Йому подобалося бути в центрі уваги.

— Мороз, ти знову герой! — кричали йому друзі з лавки.

— Як завжди, — самовдоволено відповів він, ковзаючи до виходу.

І саме там, у коридорі катка, він випадково зіткнувся з нею.
Дівчина в темному пальті тримала в руках купу книжок, і, коли він налетів на неї, усе розсипалося по підлозі.

— Ти хоч дивишся, куди йдеш?! — розсердилася вона, нахиляючись підібрати книги.

— О, перепрошую, книжкова фея, — зухвало посміхнувся Данило. — Не думав, що хтось носить із собою половину бібліотеки.

— А я не думала, що «зірки» хокею такі незграбні, — огризнулася Катя, зустрівши його погляд.

Він на мить завмер. Її очі сяяли так, ніби кидаючи виклик. Це була не чергова фанатка, яка благала про автограф. І саме це зацікавило його найбільше.