Глава 13: Вибір

Темрява ночі, мов безмежний океан, накрила маєток, відрізавши мене від світу. Тиша лягала важким покровом, і лише далекий шелест дерев нагадував про те, що я ще тут, серед живих. Але живою я себе давно не відчувала. Після зустрічі з Рокс усе змінилося. Її слова, сповнені болю, розривали мою душу, хоча я й не могла цього показати. Свобода. Вона хотіла лише цього. Але чи можливо це для демона, прив'язаного договором?

Я не могла залишити її в пастці. Не після того, як вона дивилася на мене з таким відчаєм. Я вирішила знайти спосіб розірвати договір. Таємниці маєтку Карла, здавалось, ховали відповіді. Його бібліотека, повна старих книг і пилу, була справжнім лабіринтом історій, заклять і знань. Серед них я знайшла дивну книгу без назви. Її обкладинка була прикрашена магічними символами, які, здавалося, шепотіли мені незрозумілі слова.

– Книга Люцифера, – промовила я, ніби слово саме вирвалося з моїх вуст.

Серед темних рядків я знайшла згадку про те, як розривати договори між демонами та людьми. Але це було страшно і заплутано: договори можна розірвати лише двома способами – через самого Люцифера або через смерть. Ніби для кожного вибору існувала жахлива ціна.

Мені потрібні були відповіді, і я вирішила звернутися до найвищого з демонів. Я написала листа Люциферу. Мій голос зривався, коли я закликала Алазара, свого вірного союзника.

– Віднеси це, – сказала я, протягуючи йому лист.

– Сама боїшся? – запитав він із ледь помітною усмішкою.

– У пеклі живих не люблять, – відповіла я, і лезо моєї коси зблиснуло в слабкому світлі свічки.

Алазар зник, і я залишилася сама, в очікуванні відповіді.

Коли Люцифер нарешті з’явився, усе виглядало, як у старих легендах: вогонь, чорна тінь, і він, постать з усмішкою, яка викликала водночас страх і цікавість.

– Леді, – поклонився він з легким нахилом голови. – Навіщо, ти мене викликати?

— Ти читав листа? — не вдоволено подивилася на нього 

Я показала йому договір Рокс і Карла. Його реакція була несподіваною: обличчя демонічного короля змінилося, на ньому з’явився гнів.

– Це не я, – сказав він, розглядаючи документ. – Це Сатана.

Його слова застали мене зненацька. Сатана? Я витягнула договір з його рук і почала вчитуватися в рядки, які до цього не помічала.

– Рокс після тебе пішла до Сатани. Він уклав цей договір, змусивши Карла і Рокс виконувати його волю, – сказав Люцифер.

Раптом із неба зійшло світло, яскравіше за місяць, і перед нами з’явився Бог. Його велич була невимовною. Я впала на коліна, як і Люцифер. Але його погляд був важким.

– Раф, – звернувся він до мене, – ти затримуєшся. В пеклі лише одна душа за два місяці.

Мій голос тремтів, але я змогла сказати:

– Я допомагаю Люциферу спіймати Сатану. Він використовує інших для своїх цілей.

Бог довго мовчав, а потім дозволив мені продовжити.

– Але пам’ятай, Раф, як тільки Сатана буде знищений, ти повернешся до своєї роботи.

Люцифер і я залишилися разом. Ми уклали незвичний союз, і мої пошуки свободи для Рокс тепер були легшими.